9. Спомин

Іван Франко

У садочку в холодочку

Гарна мати молода

Возить донечку в візочку,

Возить звільна і гойда.

Мірно, наче пташка в клітці

З щеблика на щеблик скаче,

Возить доню в холодочку,

Хоч дитина спить, не плаче.

До візка не заглядають

Материнські очі чулі,

Лиш уста тихенько шепчуть:

Люлі-люлі, люлі-люлі.

Пріє в спеці Львів, неначе

Сіра бестія незвісна;

Шум його гуде, неначе

Колискова дивна пісня.

По садку проходять люди,

Чути дітський плач і крики…

Ось панок побачив матір,

Жаль обняв його великий.

Глипнула й вона на нього

І здригнула, мов від кулі,

Над візком, схилившись, шепче:

Люлі-люлі, люлі-люлі.

У садочку в холодочку

Сів на лавочці панок,

Здалека глядить на матір

Крізь гущавини вінок.

Се ж вона, його кохана,

Рай його, життя, краса!

Нині чахне за нелюбом,

Наче лампа та вгаса!

Ти ще тріпаєшся, серце?

Болі, ще ви не заснули?

Адже ж все пропало марно!

Люлі-люлі, люлі-люлі.

Примітки

Вперше надруковано у збірці «Мій Ізмарагд», с. 15 – 16, без назви. Подається за збіркою «Давнє й нове», с. 19.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 187 – 188.