1. «Коли обід хтось славний зготував…»

Іван Франко

Коли обід хтось славний зготував,

Наїдки найдобірні та напитки,

Царя самого в гості завізвав,

А солі не додав до страв, –

Які ж із них пожитки?

Отак і той, що наложив печать

На серце: сам, без дружньої розмови

Жиє для себе – хоч би був не знать

Як чесний, не приблизиться на п’ядь

До бога без любови.

Вся чеснота, весь труд його марний,

Молитва, піст і жертви всі й тривога, –

Все те, мов пил, розвіє суд страшний!

Одна любов з них зробить скарб цінний

Перед престолом бога.

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Житє і слово», 1895 р., кн. 3, с. 322 – 323, під спільним заголовком «Із чужих квітників. Із Ізмарагда».

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 189.