5. Багач

Іван Франко

1

Свічку поставив ти в церкві

перед образами, багачу!

Добре зробив ти: ось бач,

ярко та свічка горить.

Глянь, ось убогий до церкви прийшов,

що його ти покривдив –

Сплакав і важко зітхнув –

свічка погасла твоя!

2

Вбогому даток ти дав, о багачу:

се добре зробив ти!

Глянь, онде слуги твої,

твоїх волів пасучи,

Потратували всю ниву

убогого твого сусіда,

Що через кривди твої

мусить по жебрах іти!

Глупий! Ти бога здурити гадаєш

сим датком мізерним, –

Кривда ж твоя наче грім

супроти тебе гримить!

3

Не мав багач що ліпшого робити,

Приобіцяв цареві дань платити.

Коли багатство в багача пропало,

Цареві все віддай – і того мало.

Обіцянка пожерла всю мамону,

В ярмо запрягшися, тягни до скону.

Примітки

Вперше частини 1 – 2 надруковано в журн. «Житє і слово», 1895 р., кн. 3, с. 325 – 326, без заголовка, під спільною назвою «Із чужих квітників. Із Ізмарагда». Зберігся автограф (ф. 3, № 219, с. 28), що не має істотних розходжень порівняно з текстом збірки.

У збірці «Давне й нове» вірш має третю строфу, надруковану на с. 30. Ця строфа була продиктована 15 – 20 грудня 1910 р. (с. 59).

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 191; т. 3, с. 191.