4. «Зразу сварилися…»

Іван Франко

Зразу сварилися,

Далі побилися

Кум з Пазюком.

Батькові син помагає,

Син держить, батько шмагає

Кума ціпком.

Гамору! Галасу!

Баб назбігалося

Повний вигін.

Ті Пазюка проклинають,

Інші про кума вже знають:

«Певно, се він!»

Свідків, хоч гать гати!

Сей вже мав спать іти,

Вийшов надвір,

Чув, як Пазюк до стодоли

З кумом чалапав поволи

Попри шпихлір.

Другий виразно чув:

Кума Пазюк гукнув:

«Куме, ходи!

Пізно вже лізти до хати,

Я на тоці буду спати, –

Ну, заведи!»

Здогади, заміти…

Тут шукать! Там іти…

Властей чекать…

Справді ж нікому не жалко.

«Так тобі треба, ти, п’явко!

Хоч ти пропадь!»

Примітки

Вперше надруковано у кн.: «Мій Ізмарагд», с. 120 – 135.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 247 – 248.