5. «Того рана з криком, шумом…»

Іван Франко

Того рана з криком, шумом

Серед тлуму дід із кумом

На попівство враз ішли.

Чи шукать поради, може?

Ні, за злодія на боже

По короні понесли.

У обох напухлі пики,

А у серці гнів великий,

В кума весь кривавий ніс.

«Правте, отче, два молебни.

Щоб злодюга той ганебний

Без пощади нагло тріс!»

Вийшли. Кум домів кленучи,

А Пазюк нові онучі

В постоли, до торби хліб,

П’ятку в черес, палку в руки

Та й для ліпшої поруки

До ворожки до Дуліб.

Примітки

Вперше надруковано у кн.: «Мій Ізмарагд», с. 120 – 135.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 248.