Сергій Кравчинський (Степняк)

Іван Франко

В останньому номері «Arbeiter Zeitung» знаходимо спомини про недавно померлого в Лондоні російського революціонера Сергія Степняка, тобто Кравчинського. Автором цих спогадів є приятель і товариш покійного Павло Аксельрод з Цюріха. Подаємо з них декілька біографічних подробиць про автора «Підземної Росії».

Сергій Кравчинський народився 1851 р. в сім’ї російського дворянина. Після закінчення гімназії він вступив до артилерійської школи, яку закінчив 1871 р. зі званням офіцера. Вже в школі він переймається ідеями тодішніх російських соціалістів-«народників» і вирішує скинути з себе тягар свого привілейованого стану і «злитися» з народом. Ітак наприкінці 1872 р. він зрікся свого офіцерського рангу і разом зі своїм товаришем Рогачовим пішов у народ як дроворуб.

З цього часу він став «нелегальним». Однак не надовго, бо вже взимку 1873 р. він був разом із своїм товаришем заарештований у Тверській губернії, та йому вдалося втекти з тюрми, і він, переодягнений селянином чи робітником, далі з’являвся в різних місцях Росії, поширюючи соціалістичну пропаганду. Тоді-то він написав свою першу популярну брошуру – «Історія копійки», яку пропагандисти надрукували без цензури і поширювали у народі.

Однак незабаром молодий палкий офіцер переконався, що народ ще занадто темний і відсталий, щоб зрозуміти його ідеали, а передусім цей народ дуже гноблений царськими чиновниками і жандармами. Тому з пропагандиста він поступово став перетворюватися в революціонера.

Першою фазою цієї зміни була його думка про організацію селянського повстання на зразок козацьких повстань Разіна та Пугачова. Вибух повстання в Герцеговині 1875 р. російські революціонери вважали доброю нагодою, щоб набути досвіду у веденні та організації такої війни, – тому вони цілими юрбами подалися за Саву допомагати герцеговинцям. Вибрався туди і Кравчинський, однак незабаром він повернувся з Герцеговини розчарований і пригноблений, після чого жив деякий час у Женеві, де працював у редакції журналу «Община», що видавався у бакунінсько-федералістичному дусі.

Тим часом у Росії в революційному угрупованні настала важлива зміна. Колишні соціалісти і пропагандисти, які бажали здійснити соціалістичний ідеал під правлінням деспотичного царя, дійшли до переконання, що не лише соціалізму, але навіть найдрібнішої реформи в деспотичній Росії проти волі уряду вони не доможуться. Напрям їхньої діяльності став повертатися до розпачливої боротьби з урядом. Утворилося таємне товариство «Земля і воля».

Кравчинський не міг усидіти в Женеві, він виїхав до Росії, де відразу вступив у члени товариства і взяв у свої руки редакцію нелегальної газети, яку видавало товариство. Однак він видав тільки один номер цієї газети, в якому намагався ще погодити давні ідеали народництва з новою ідеєю політичної боротьби. Та обставини змушували поспішати вперед.

Замах Віри Засулич на Трепова, героїчна оборона соціалістів перед жандармами в Одесі стали поштовхом до організації терористичного комітету. У відплату за повішання керівника одеських соціалістів Ковальського комітет виніс смертний вирок шефу жандармів Мезенцеву. Виконання цього вироку доручено Кравчинському. Протягом двох місяців він вправлявся в орудуванні кинджалом – і домігся свого, що наробило величезного розголосу в Росії та в цілій Європі і започаткувало дальші політичні вбивства. Убивця зумів зникнути від поліції, а через декілька місяців виїхав з Росії, якої вже ніколи в своєму житті більше не бачив.

З цього часу почалося його емігрантське життя. Колишній Офіцер Кравчинський загинув безвісти, зате в європейській літературі виринуло нове прізвище – Сергія Степняка, талановитого публіциста, гарячого оборонця відомих російських борців за свободу і поступ. Останньою його справою була організація Товариства друзів свободи Росії в Англії і створення Фонду вільної російської преси в Лондоні.

Примітки

Вперше надруковано в польській газеті «Kurjer Lwowski», 1896, 26 січня.

Подається за першодруком в українському перекладі.

Кравчинський Сергій Михайлович (псевдонім – С. Степняк; 1851 – 1895) – російський революціонер-народник, письменник.

«Arbeiter Zeitung» – газета, орган соціал-демократичної, з 1905 р. – соціалістичної партії Австрії. Виходила у Відні з 1889 р.

Аксельрод Павло Борисович (1850 – 1928) – соціал-демократ, один з ідеологів і лідерів меншовиків. У 1870-ті роки – народник, один із редакторів журналу «Община».

Рогачов Дмитро Миколайович (1851 – 1884) – російський революціонер-народник. Один із організаторів «ходіння в народ». В 1881 – 1882 рр. організовував таємні офіцерські гуртки в Гельсінгфорсі, Москві, Орлі, Смоленську, Вільні.

…бо вже взимку 1873 р. … – Насправді С. Кравчинський був заарештований восени (27 листопада 1873 р.).

«Община» – журнал революційних народників, видавався в Женеві з січня по грудень 1878 р.

«Товариство друзів свободи в Росії» – організація, заснована в 1890 р. С. М. Кравчинським для пропаганди ідей російського революційно-визвольного руху. Кравчинський виступав з лекціями і доповідями про Росію. Товариство видавало журнал «Free Russia» («Вільна Росія»), який редагував С. Кравчинський.

«Фонд вільної російської преси» – видавництво, засноване 1891 р. в Лондоні С. М. Кравчинським-Степняком з метою друкування і поширення в Росії заборонених творів. Тут були надруковані твори Кравчинського, В. Г. Короленка та ін.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1981 р., т. 30, с. 212 – 213.