Пам’яті Тадея Рильського
Іван Франко
Подаючи в отсьому н[омері] л[ітературно]-н[аукового] вісника портрет пок[ійного] Тадея Рильського, достарчений нам ласкаво д. Єфремовим із Києва, ми до некролога його, поданого в попередній книжці, бажали би докинути ще кілька слів.
Мені довелося всього раз, у р. 1885 за мого побуту в Києві бачити пок[ійного] Рильського. Було се в невеличкім українськім товаристві, в якім, окрім Рильського, був його щирий, давній приятель В. Антонович, д. П-нко і ще дехто. Товариство зібралося досить пізно вечором; пішла оживлена, палка розмова про загальні, для всіх дорогі справи. Я характеризував галицькі відносини, розлад між старшими народовцями і молодшою генерацією, що вже тоді закроювалася на витворення окремої, радикальної партії.
Потім пішли уваги українців, далі спомини з минулого, з часів «Основи», – і швидко загальна розмова перейшла в діалог двох бесідників, двох українських Діоскурів – Антоновича й Рильського. Я, на жаль, не тямлю деталів тої розмови, бо у мене тоді після дороги сильно розболіла була голова, але незвичайно симпатичне враження від особи Рильського лишилось у мене назавсігди. Було щось м’яке та меланхолійне в його поставі, в обрисах лиця, в голосі. В розмові він не запалювався, не піднімав голосу; говорив плавно й рівно, гарною українською мовою.
Тоді я не чув нічого про його економічні студії; навпаки, читаючи його статті в варшавськім «Glosie» та «Киевской старине», я все думав, що у нього був чималий белетристичний талант і з нього був би коли не повістяр, то добрий мемуарист. От тим-то великою несподіванкою для мене була його праця по теорії сусп[ільної] економії, з якою він виступив у «Записках» нашого товариства, праця написана дуже важкою мовою, та ще й виконана методом старої, «класичної» англійської економії Сміта – Рікардо – Мілля, що трактувала економічні явища абстрактно, без зв’язку з історичним розвоєм часу й краю, без огляду на статистику й соціальну морфологію даної місцевості.
Не диво, що ся праця покійника, яка, певно, стоїла йому немалого труду, не була скінчена і не знайшла ніде симпатичного відгуку. Не як учений-економіст, а як високоідеальний чоловік і чесний характер, як один із немногих поляків, що цілим своїм життям доказали серйозність своєї любові до рідної України й її народу лишиться Т. Рильський живим у нашій нам’яті.
Примітки
Вперше надруковано в ЛНВ, 1902 р., т. 20, кн. 12, с. 160 – 161.
Подається за першодруком.
Рильський Тадей Розеславович (1841 – 1902) – український культурно-освітній діяч, етнограф, економіст. Один із засновників Київської громади, батько М. Т. Рильського.
Єфремов Сергій Олександрович (1876 – 1937) – український літературознавець.
…окремої, радикальної партії. – Українська радикальна партія, заснована 1890 р. для об’єднання дрібного селянства М. І. Павликом, I. Я. Франком та іншими політичними діячами революційно-демократичного напряму.
«Основа» – перший український громадсько-політичний і літературно-мистецький журнал. Виходив у Петербурзі в 1861 – 1862 рр.
Діоскури – міфічні грецькі герої-близнюки Полідевк і Кастор, сини Зевса й Леди, покровителі мандрівників.
«Glos» – польський громадсько-політичний і науково-літературний журнал прогресивного напряму. Виходив у Варшаві в 1886 – 1905 рр.
…його праця по теорії сусп[ільної] економії, з якою він виступив у «Записках» нашого товариства… – Йдеться про працю Т. Рильського «Студії над основами розкладу багатства», опубліковану в ЗНТШ, 1892, т. І, с. 29 – 86; т. II, с. 62 – 113.
Сміт Адам (1723 – 1790) – шотландський економіст і філософ, представник класичної буржуазної політичної економії. Творець теорії трудової вартості.
Рікардо Давід (1772 – 1823) – англійський економіст, ідеолог промислової буржуазії в період її боротьби проти земельної аристократії. Довів, спираючись на вчення А. Сміта, що вартість – це праця, затрачена на виробництво продукту. Вчення Д. Рікардо лягло в основу економічних ідей англійських соціалістів-утопістів.
Мілль Джеймс (1773 – 1836) – англійський економіст, філософ і публіцист. Один з послідовників вчення Д. Рікардо.
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 47, с. 289 – 290.