Гастон-Брюно-Амеде Парі

Іван Франко

Д[ня] 5 марта н[ового] ст[илю] помер директор паризького «College de France» Гастон-Брюно-Амеде Парі, роджений 1839 р. в Марнському департаменті, син ученого Полена Парі, бувшого професора в «College de France». Скінчивши науку в коледжі Ролена в Парижі, Гастон Парі слухав викладів у німецьких університетах в Геттинзі та в Бонні, де студіював романські мови у славного Діца. Вернувши до Франції, вступив до школи хартій і одночасно слухав викладів у школі правознавства в Парижі. Р[оку] 1862 одержав степень доктора словесних наук.

Незабаром обняв катедру романських мов у практичній школі вищих студій і став наступником свого батька в «College de France» на професурі. Р[оку] 1876 обібрано його членом Академії надписів і красної словесності. Р[оку] 1895 призначено його директором «College de France». Р[оку] 1896 обібрано його в число 40 «безсмертних» Французької Академії після смерті Пастера.

Науково-літературні праці Гастона Парі дуже численні та цінні. Між іншим він написав: «Досліди про ролю латинського наголосу в французькій мові», «Поетична історія Карла Великого», «Життя св[ятого] Олексія», «Найдавніші пам’ятки французької мови», «Східні казки у французькій літературі середніх віків», «Поезія середніх віків».

Він переклав з німецької на французьку мову капітальну працю Діца: «Порівняна граматика романських мов», він же заснував періодичні видання: «Revue Critique» (р. 1865), «Romania» (p. 1872) і «Revue Historique». За кілька день до смерті він одержав від французького Інституту (французьких академій) доручення відновити видання «Journal des Savants».

Примітки

Уперше надруковано в журн.: ЛНВ. – 1903. – Т. 22. – Кн. 5. – С. 155 – 156 («Хроніка і бібліографія»), без підп. Підпис І. Ф. стоїть після наступного некролога.

Подається за першодруком.

Парі Гастон-Брюно-Амеде (1839 – 1903) – французький літературознавець, лінгвіст, видавець, перекладач, письменник, один із зачинателів наукової романістки, член Французької академії (з 1896 р.). Вивчав переважно літературу середньовіччя. Автор досліджень «La poesie an moyen age» (1887), «La litterature française au moyen age» (1888) (зберігаються в особистій бібліотеці І. Франка за № 1793, 1031), інших праць. Редагував науковий журнал «Romania», присвячений проблемам романської філології. І. Франко переклав його статтю «Пісня про Роланда» (Житє і слово. – 1894. – Т. 2. – Кн. 5. – С. 305 – 311; Кн. 6. – С. 416 – 425).

Парі Полен-Алексіс (1800 – 1881) – професор Колеж де Франс, дослідник французької літератури середньовіччя.

Діц Фрідріх (1794 – 1876) – німецький філолог, автор праць з романського порівняльно-історичного мовознавства.

…40 «безсмертних» Французької Академії… – За традицією, число членів Французької академії було сталим, а членство довічним, нових членів приймали після смерті одного з академіків.

Пастер Луї (1822 – 1895) – французький мікробіолог і хімік, засновник сучасної медичної мікробіології та імунології. Член Паризької академії наук (з 1862 р.), Французької медичної академії (з 1873 р.), Французької академії («безсмертних», з 1881 р.).

«Revue Critique» – «Revue Critique d’historie et literature» – французький літературний журнал, заснований 1865 р.

«Romania» – французький науковий журнал (квартальник), виходив у Парижі з 1872 р., присвячений проблемам романської філології, публікував стародавні тексти й дослідження про них. Видавець – Гастон Парі.

Олена Луцишин

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2010 р., т. 54, с. 404 – 405.