Герберт Спенсер

Іван Франко

В початку грудня мин[улого] року вмер у Лондоні голосний англійський філософ Герберт Спенсер. Уроджений у р. 1820 в Дербі, він відмалку був хоровитий, і се ощадило йому муки в тодішній англійській школі, якої страховища відомі кождому, хто читав Діккенсові повісті, особливо «Давида Копперфільда». Домашнє виховання і власна праця дали йому широкий круг знання і особливо той спокійний, свобідний погляд на світ і життя, що виявляється в його писаннях.

Змалку він виявляв особливе замилування до математики, відбував зразу практику як інженер, та нарешті покинув практичні заняття і постановив увесь віддатися науці. Живучи в товаристві високоосвічених людей у пору, коли поява Контової «Philosophie positive» та Мільової «System of logic» надали всьому думанню чільних людей новий напрям і були сигналом повороту людської думки від мглистої спекуляції до студіювання фактів, Спенсер постановив системізувати сей новий набуток, провести його консеквентно, суцільно через весь обсяг людського знання й думання.

Се був засновок його «Синтетичної філософії» – праці, що мала заповнити його життя і статися його тривким монументом. У р. 1862 появилася перша її частина, «First principles», а за нею в більших або менших відступах ішли «Принципи біології», «Принципи психології» і «Принципи соціології», а крім них, довгий ряд праць то приготовних («Про студіювання соціології», «Описова соціологія»), то побічних, подиктованих принагідними обставинами, як ось «Про виховання», кілька томів дрібніших «Essays» та остатня його книжка «Факти й пояснення», опублікована недовго перед його смертю.

Як письменник Спенсер зовсім заслугує на ті компліменти, які ще із початку його кар’єри висловив його приятель Томас Гекслі: він пише ясно, живо і розумно, далекий від пустої фразеології та містичного туману.

Але як філософ Спенсер зовсім не займає такого високого становища, як говорять англійці, і його «Синтетична філософія» ані в одній своїй частині не була епохальним явищем, не сказала нового слова в науці: всюди він ішов стежками, протертими вже іншими людьми. Одиноке його власне слово в науці – се звісна формула, що розвій у природі, в історії й суспільності йде, відповідно до математичних принципів, від первісної цільності до різницювання (диференціації), а потім знов до цілковання (інтеграції). Ся думка вірна, але зовсім загальна, яка в деталях не поясняє нічого.

Найціннішими з його писань, які довго ще будуть залюбки читатися, лишаться, мабуть, його дрібні нариси, в яких справді знаходимо багато цікавих обсервацій із життя та сучасного думання.

Примітки

Уперше надруковано в журн.: ЛНВ. – 1904. – Т. 25. – Кн. 1. – С. 62 – 63 («Хроніка і бібліографія», рубрика «IV. Некрологи»), за підп: Ів. Фр.

Подається за першодруком.

Спенсер Герберт (1820 – 1903) – англійський філософ, соціолог та письменник, один з основоположників позитивізму, еволюціоніст.

…Діккенсові повісті… – Йдеться про романи англійського письменника Чарльза Діккенса (1812 – 1870) «Пригоди Олівера Твіста» (1838), «Життя й пригоди Мартіна Чезлвіта» (1844), «Домбі й син» (1848) та ін., в яких письменник розкриває контрасти суспільного життя. Особливою популярністю користувався його автобіографічний роман «Давид Копперфільд» (1850).

Конт Огюст (1798 – 1857) – французький філософ і соціолог, один з основоположників позитивізму.

…Мільової «System of logic»… – Йдеться про основну працю англійського філософа й економіста, представника позитивізму Джона Стюарта Мілля (1806 – 1873).

Гекслі Томас-Генрі (1825 – 1895) – англійський природодослідник, біолог, друг Ч. Дарвіна та Г. Спенсера. Був професором Королівської гірничої школи в Лондоні.

Андрій Франко

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2010 р., т. 54, с. 427 – 428.