[Рец.] Ю. А. Яворский. Omne vivum ex ovo
Іван Франко
К истории сказаний и поверий о яйце. – Киев, 1909. 8°, ст. 1 – 22.
«Що старше: яйце чи курка?» – таким не то жартівливим, не то наївним питанням заскакує нераз простий хлопський розум такого чоловіка, що хоче вдавати дуже мудрого. Се питання, на перший погляд, для простого, практичного розуму неможливе до розв’язання, бо ж кожна курка мусила вилягтися з яйця, а кожде яйце мусила знести дозріла вже курка. Одначе, поза тою позірною неможливістю за сим питанням криється одно з найглибших, а може, якраз найглибше питання про початок органічного життя на світі. Вже старинна мудрість греків і римлян не емпіричним способом, але геніальною інтуїцією дійшла до того, що початком усякого органічного життя було яйце. Omne vivum ex ovo – де і в кого з класичних письменників висловлено цю приказку, чи радше сю філософічну теорему, не можу сказати; в багатій збірці грецьких і латинських приказок Еразма Роттердамського сеї приказки нема. Що, одначе, у старих римлян яйце було символом початку – се доказує латинська поговірка: починати ab ovo. Нею кілька разів користувався Горацій, пор[івняй] його вірш:
Nee gemino bellum Troianum orditur ab ovo.
В устах римської інтелігенції була приповідка: «Ab ovo usque ad mala» в значенні «від початку до кінця», основана на звичаї, що римський обїд починався яйцями, а кінчався яблуками. (Е. Rotterdamus, Adagia, ed. 1670, ст. 10). Мабуть, останком сього римського звичаю треба вважати наш і польський звичай розпочинати обід на Великдень свяченим яйцем.
Яйце в віруваннях, обрядах і обичаях народних – се багата тема, для якої можна зібрати багатий і різнородний матеріал. Пробу такої збірки зробив молодий київський учений В. Клінгер, що в томі XLV краківських «Rozpraw wydziału filologicznego» помістив свою працю «Jajko w zabobonie ludowym u nas i w starożytności», а скорочений російський переклад тої статті дав до пам’ятної книжки, виданої на честь проф. Кулаковського п[ід] з[аголовком] «Яйцо в народном суеверии». В тій самій пам’ятній книжці мав Ю. Яворський помістити свою невеличку замітку про сю працю, в якій зовсім вірно вказав тісноту наукового погляду Клінгера і недостаточність його оброблення сеї теми. Не вдаючися самому в її оброблення, автор подав в додатку до своєї замітки досить багату бібліографію сеї теми, розділивши її аж на вісім розділів: 1. Статті і уваги загального характеру. 2. Творець світу, Бог із яйця. 3. Світ, сонце, земля із яйця. 4. Джерела і ріки із яйця. 5. Люди із яйця. 6. Царства, доми, звірі і т. і. із яйця. 7. Чорти, домовики, дракони, василиски і т. і. із яйця. 8. Життя, або душа чоловіка, або потвора в яйці. З причин, яких легко догадатися, ся праця не ввійшла в збірник на честь Кулаковського, от тим-то автор признав відповідним видати її окремою брошурою своїм накладом.
Примітки
Вперше надруковано у вид.: Записки НТШ. – 1910. – Т. 95. – Кн. 3. – С. 229 – 230 (Бібл.), за підп.: Іван Франко.
Подається за першодруком.
Еразм Роттердамський (Герхард Герхардс; 1469 – 1536) – нідерландський вчений епохи Відродження, письменник, філософ, богослов, автор діалогів «Домашні бесіди» (1518), збірок грецьких та латинських приказок та інших творів.
…краківських «Rozpraw wydziału filologicznego»… – Йдеться про видання «Rozprawy wydziału filologicznego Akademii Umiejętności w Krakowie» Краківської академії наук (розпочате 1873 р.), яке публікувало дослідження в галузі мовознавства, історії, літератури, класичної філології.
Кулаковський Юліан Андрійович (1855 – 1919) – історик, археолог, доцент кафедри римської словесності, з 1888 р. професор Київського університету. Автор праці «Історія Візантії» (т. 1 – З, 1910 – 1915) та інших досліджень.
Андрій Франко
Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2010 р., т. 54, с. 799 – 800.