[Рец.] Іван Галайда. Збірник січових пісень

Іван Франко

(Крайцарове видання ім. Тараса Шевченка). Чернівці, 1906. Накладом Івана Савицького. З друкарні І. Віглера.

Отсе перша книжечка «Крайцарового видання ім. Тараса Шевченка». Характерний курйоз у самій назві видання: «крайцарове» тоді, як «крайцарі» давно скасовані, а ім’я Шевченка надужито до простої реклами, бо ж із самим виданням і його провідною ідеєю се ім’я, мабуть, не має нічого спільного. Навіть не настільки, як на давніх трафіках із простим тютюном і табакою малюнок турецького султана.

Про тяжку мізерію свідчить отся книжечка, склеєна з різних віршів і пісень, уже відомих із давніших друків, або нових та таких, що краще б лишилися невідомими. До таких треба зачислити особливо безіменний «Народний гимн», де до першої строфи старої пісні Чубинського «Ще не вмерла Україна» додано незугарне віршування якогось безіменного галицького чи буковинського віршороба, зложене з самих шаблонових і пустих фраз про «силу», «волю», «славу» в роді:

Чорне море ще всміхнеться,

Дніпро ще зрадіє,

Ще над Галич, Буковину

Долонька (!) наспіє.

Та й взагалі… Можна признавати всякі заслуги «Січам», але підносити їх до найвищого ідеалу, як роблять «січові» віршарі, нема ніякої потреби. Се лише парість старого рутенського пустомельства, якому б треба раз зробити кінець. Численніші в збірочці вірші Віри Лебедової, що колись виявляла гарний літературний талант, та тепер, обхоплена «січовим» запалом, також поринає в такій «патріотичній» фразеології, що аж жалко читати.

Примітки

Вперше надруковано в журн.: ЛНВ. – 1906. – Т. 36. – Кн. 10. – С. 164 – 165 (Бібл.), за підп.: I. Ф.

Подається за першодруком.

Галайда Іван – літературний псевдонім Дмитра Яковича Макогона (1881 – 1961), українського письменника, культурно-освітнього діяча, батька Ірини Вільде.

Лебедова Віра (Лебедів Віра, Чайка Дністрова) – псевдонім Костянтини Іванівни Малицької (1872 – 1947), української письменниці, журналістки, редактора, перекладача, педагога. Автор збірок віршів та оповідань з життя дітей «Малі герої» (1899), «З трагедій дитячих душ» (1907), збірок нарисів на педагогічні теми «Мати» (1902), драматичних сценок «Вінок на могилу Шевченка» (1903) та ін.

Андрій Франко

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2010 р., т. 54, с. 680 – 681.