Самійло Кішка

Іван Франко

Повість

Чорноє море, витай ми, – широке, гулящоє море,

Рускоє море – гостинноє море! Багато на своїх

Хвилях носило ти, море, суден з передвіка, багато

Білих костей полощеш на дні, немало ти крові

Випило й сліз!

Но чи носило ти, море, на своїх хвилях ревучих

Кращу, багатшу галеру, як Алкана-Паші? Не знаю.

Но чи чувало ти, море, гучнішії радості крики,

Співи, музику воєнну, як з тої галери? Не знаю.

Но чи спливали ряснішії сльози в твої солонії

Води, як з тої галери враз з кров’ю спливають? Н[е] зн[аю]

Пишна галера

Алкана-Паші, владільця могучого Трапезунта,

Що то прелестно розсівся над тихим заливом моря.

Золото-синіми лентами, наче цар-птиця, оббита

Паші галера, боками покрита білим завоєм.

З вітром іграють-шумлять хоруговки на мачтах високих,

Гирла армат наставились грізно боками, готові

Кождої хвилі ригнути згубов і знищенням. Пишно,

Наче біл лебідь, по морю гуляє Паші галера!

[Ой, не сама ж вона, браття, гуляє!

Ой, то в ній Алкан-Паша, трапезунтський владитель, –

З ним яничарів, люду виборного сотні чотири,

Сімсот турецьких ратників в коп’я і стріли оружних,

Півчвертаста гребців-невольників, г’яврів христьянських,

Півчвертаста козаків, та ще крім старшини войськової!

А з старшини меж ними перший Кішка Самійло,

Гетьман козацький, а другий, колись-то суддя войськовий,

Марко Рудий, а третій – трубач войськовий, Мусій Грач.

Ще був один – ще був сотник колишній Переяславський,

Лях-Бутурлак, но тепер він став ключник галерський, –

Став перекинчик поганий, не встояв при вірі христовій!

Ось виринає, наче із мряки далекої, Каффа

З гордими башнями,] . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Примітки

Вперше надруковано у кн.: «Літературна спадщина. Іван Франко», т. 1, с. 23.

Зберігається незакінчений і недатований автограф твору (ф. 3, № 210, с. 5 – 6, другої пагінації), записаний у тому ж зошиті, що й поема «Ольга», поряд з автографом перекладу «Ліричного інтермеццо» Генріха Гейне, яким І. Франко відкрив свою першу поетичну збірку «Балади і розкази» (видання 1876 р.). На цій підставі незавершений уривок під назвою «Самійло Кішка» датується 1875 р.

Подається за автографом.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 4, с. 444 – 445.