Джерела «Вія», повісти М. Гоголя

Іван Франко

Шан[овний] автор помиляється. Крім самої назви «Вій» (очевидно, утвореної, може, й самим Гоголем, із слова «вії», повіки) дивогляд із прикметами Гоголівського Вія звісний у нашій усній традиції під назвою Шолудивого Буняка.

Широкий круг легенд, що в’яжеться з ним, обробив із багатим науковим апаратом М. Драгоманов (див. його «Розвідки про укр[аїнську] нар[одну] словесність і письменство», т. II, 95 – 166).

Примітки

Примітка вперше надрукована у статті: Джерела «Вія», повісті М. Гоголя (За проф. Сумцовим подав Ф. Королевський) // Гоголь М. Вій / Переклав Ф. Королевський. – Львів, 1902. – С. 91, за підп.: Ів. Ф.

Примітка І. Франка стосується післямови перекладача, опублікованої під псевдонімом Ф. Королевський, за яким крився Іван Кревецький (1883 – 1940), український історик, дійсний член та директор бібліотеки НТШ у 1905 – 1914, 1921 – 1937 рр.

Ця післямова – стислий переказ праці М. Сумцова «Параллели к повести Н. В. Гоголя “Вій”» (Киевская старина. – 1892. – Т. 36. – Кн. 3. – С. 472 – 477), у якій автор доходить такого висновку, цитованого перекладачем:

«Може, тільки для більшого враження увів Гоголь “Вія” в свою казку з інших народних казок, далеких від мотиву про смерть відьми і читання над нею Псалтирі, бо до сьогодні ще піде ніхто не записав ні одної народної фантастичної казки з іменем і характером “Вія” (проф. Сумцов)» [Джерела «Вія» повісті М. Гоголя (За проф. Сумцовим подав Ф. Королевський) // Гоголь М. Вій / Переклав Ф. Королевський. – Львів, 1902. – С 91].

І. Франко у примітці вказав, що наведене твердження проф. Сумцова помилкове, оскільки в українському фольклорі існує аналогічна до образу Вія постать Шолудивого Буняки.

Подається за першодруком.

Шан[овний] автор… – Йдеться про Миколу Федоровича Сумцова (1854 – 1922), українського фольклориста, етнографа і літературознавця, члена-кореспондента Петербурзької академії наук (з 1905 р.).

Шолудивий Буняка – персонаж українського фольклору, генетично пов’язаний з постаттю «безбожного, шолудивого» половецького хана Боняки (ймовірно, історичної особи), згаданого у «Повісті временних літ» під 1096 р. і згодом трансформованого народною фантазією у фантастичний образ розбійника-чарівника.

Шолудивий Буняка – людина-напівдемон, наділена надприродною силою та надзвичайними здібностями. Уявлення про «прикмети гоголівського Вія» у цього персонажа дають такі характеристики, взяті зі статті М. Драгоманова «Шолудивий Буняка в українських народних оповіданнях»:

«Нарешті появився шолудивий Буняк, чудне сотворіння, котрого очі мали такі повіки, що два чоловіки піднімали їх вилами, коли він хотів що-небудь бачити, і тоді він бачив усе й скрізь на сто миль» (з оповідання про царицю Олену, Буняка й королевича, замкненого під землею, з книжки Садока Баронча «Bajki, fraszki, podania, przysłowia i pieśni na Rusi» (2 wyd., Lwów, 1886, s. 76 – 80);

«Коли татари зайняли Галицько-Володимирське князівство…, на чолі їх стояв той страшний шолудивий Буняк, півдемон, із пархами, шолудами на голові, з повіками довгими до землі, котрі слуги його підіймали на його наказ золотими вилами, і з отвореним черевом…» (зі статті І. Вагилевича «Berda w Uryczu», вміщеної в «Bibliotece naukowego zakładu Ossolińskich», т. II, 1843, с. 163) (цит. за: Розвідки Михайла Драгоманова про українську народну словесність і письменство [Укладач М. Павлик]. – Львів: Накладом НТШ, 1900. – Т. 2. – С 109, 112).

Наталія Тихолоз

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2010 р., т. 54, с. 383.