В справі характеристики добродія Павлика
Іван Франко
Не для полеміки з д. Павликом та його статтею, поміщеною в ч. 56 і 57 «Діла», з якою, зрештою, я не міг би конкурувати в доборі «крепких» та лайливих слів, а для вияснення властивої інтенції моєї статті прошу помістити отсі рядки в «Ділі».
Поперед усього відпираю з обуренням інсинуацію д. Павлика, буцімто я написав свою статтю, «піддуркуваний» якимись «боягузами». Поминаючи нечесний спосіб воювання такими інсинуаціями, впевняю його, що він зовсім не такий страшний, щоб і інші «боягузи» не сміли виступати проти нього.
Так само ні на чім не оперта інсинуація д. Павлика, буцімто моя стаття написана «на те, аби загальні збори Наук[ового] тов[ариства] ім. Шевченка не ухвалили йому емеритури». На мою думку, справа емеритури д. Павлика була полагоджена ухвалою виділу ще перед написанням моєї статті, а вимірювання емеритури не належить до компетенції загальних зборів.
Що відклик д. Павлика до загальних зборів не міг мати на меті полагодження справи емеритури також інших урядників Товариства, се зрозуміє кожний безсторонній чоловік, бо ж ніякому урядникові не прийде в голову фантазія домагатися нової емеритури за 7 ½ літ служби, як се чинить д. Павлик.
Чи «брехливі» мої закиди д. Павликові щодо ведення бібліотеки, про се д. Павлик, здається, і сам добре знає, та се буде, мабуть, вияснено й на загальних зборах Наук[ового] тов[ариства] ім. Шевченка.
Щодо рахунків д. Павлика з пок[ійним] Ковалевським, то я передав справу так, як чув від самого Ковалевського.
Порушена д. Павликом принагідно справа угро-руського фонду буде незабаром вияснена прилюдно деінде, – тут не місце обговорювати її.
Чи і оскільки я скривдив д. Павлика в своїй статті – не моя річ судити. Я обговорював і критикував відомі мені факти його публічної діяльності, і на се мав повне право; коли в моїй статті торкнено особу д. Павлика, то се лиш остільки, оскільки до сього давали привід його власні слова, надруковані в його ювілейній книжці.
Жалую дуже, що виступи д. Павлика з кількох остатніх літ змусили мене підвести суму його дотеперішньої діяльності, але впевняю, що мною не кермувала ані особиста зависть, ані ніяке інше егоїстичне чуття. Відсилаючи зацікавленого сею справою читача до моєї статті в «Л[ітературно]-н[ауковому] віснику», жду спокійно суду, який видасть про сю справу безпристрасна загальна опінія.
Примітки
Вперше надруковано в газ.: Діло. – 1905. – № 60. – 15 (28). III. – С. 2, за підп: Др. Іван Франко. Назву статті дала редакція «Діла».
Подається за першодруком.
Не для полеміки з д. Павликом та його статтею… – Йдеться про статтю М. Павлика «Пан І. Франко супроти мого 30-літнього ювілею», надруковану в газеті «Діло» (1905. – №56. – 23. III. – C. 1 – 2; № 57. – 24. III. – С 2) і видану окремим відбитком (Львів, 1905).
…до моєї статті в «Л[iтературно]-н[ауковому] віснику»… – Мається на увазі стаття «Михайло Павлик. Замість ювілейної сильветки», надрукована в ЛНВ (1905. – Т. 29. – Кн. 3. – С. 160 – 186).
Микола Легкий
Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2010 р., т. 54, с. 553 – 554.