«Товариш», письмо літературно-наукове

Іван Франко

Під такою назвою почав виходити новий український часопис, який, як це видно з саме надрукованого № 1, має бути органом молодої і прогресивної української партії. «Товариш» виходить у формі книжки; перший номер – це досить об’ємиста брошура обсягом майже в 7 аркушів, яка становить окрему єдність і продається по ціні 50 цісарських талерів. Як відповідальний редактор підписався пан Степан Козловський.

Зміст першого номера надзвичайно багатий і різноманітний. У невеликій програмній статті редакція обіцяє, що буде стояти на національних українських позиціях, однак вважає, що національність є рамка, яку слід заповнити здобутками нової науки і європейської культури. На цьому ж грунті науки і вільної дискусії редакція має намір поєднати всі ширші елементи в існуючих нині українських партіях і всі демократичні та прогресивні елементи різних національностей, що заселяють великі простори Русі. Що це не кидання слів на вітер, а редакція дійсно працює в цьому напрямі, свідчить поміщення в першому номері праць поляків панів З. Северина і В. Арцішевського, а також докладних повідомлень про науковий рух товариств і академічних гуртків у Львові, як українських так і польських.

Так само й щодо євреїв редакція оголосила свою позицію, яка полягає у підтримці всякого прогресивного, визвольного і цивілізаційного руху серед єврейської маси; в цьому самому номері редакція подає переклад однієї пісеньки з єврейського жаргону, яка свідчить, що цим знехтуваним жаргоном проголошуються інколи справді прогресивні думки і течії.

З уміщених в першому номері «Товариша» статей особливо слід відзначити критичну роботу М. Драгоманова, який, аналізуючи книжку якогось Стодольського під назвою «Етнографія слов’янщини», виявляє всю ненауковість та ілюзорність того національного шовінізму, що від певного часу запанував у галицько-українській пресі і навіть у науці і є до певної міри пережовуванням теорії Духінського про монголізм росіян і про винятковий слов’янізм і європеїзм русинів-українців.

Далі заслуговує уваги стаття пана М. Павлика про українські колонії в Америці. Серед наукових статей, повідомлень і рецензій тут є: «Первісні форми сім’ї», за Л. Морганом, З. Северина; про «Злидні Галичини» Щепановського – В. Арцішевського, виклад праці Каблукова про аграрних робітників в Англії В. Будзиновського; серед літературних рецензій – критичний огляд твору Штінде «Сім’я Бухгольців» пані Н. Кобринської, зауваження М. Драгоманова про сучасну українську публіцистику і літературу під заголовком «Сміх і горе».

У белетристичному відділі зустрічаємо на чільному місці номера новелу І. Франка під назвою «Домашній промисел», далі його ж переклад двох епіграм чеського поета Гавлічка-Боровського і згаданої вже жаргонної пісні, в кінці сатирично-полемічну річ, подану замість фейлетона, під назвою «Наша публіка», і вірші українського поета Гетьманця, панни К. Попович і О. Маковея.

В кінці номера у відділі матеріалів п. Драгоманов подав один досі не відомий , що говорить про почуття щирого захоплення українського поета великим російським публіцистом і письменником Герценом, а п. Франко подав великий лист померлого буковинського поета Федьковича, важливий для його біографії. З цього поверхового огляду читач переконається, що новий часописі (друкований фонетичним правописом) заслуговує на велику увагу не лише українців, а й поляків. Передплата Товариша до кінця цього року становить лише 1 злотий 50 цісарсько-королівських талерів. Адреса редакції і адміністрації: Львів, вул. Зибликевича, номер 10. Примірники можна також отримати у львівських книгарнях.

Примітки

Вперше без підпису під назвою «Towarysz, pysmo literaturno-naukowe» надруковано польською мовою в газ. «Kurjer Lwowski», 1888 р., 27 вересня, с. 5. Близька до цієї за змістом рецензія опублікована І. Франком у варшавській газ. «Prawda», 1888 р., 8 вересня (28 серпня), с. 428.

Подається в перекладі за першодруком у газ. «Kurjer Lwowski».

молодої і прогресивної української партії. – Йдеться про радикально настроєну студентську молодь, яка порвала з москвофілами і водночас почала вивільнятись з-під впливу народовців.

Козловський Степан – у 1880-х роках студент Львівського університету.

Северин Зигмунт – у 1880-х роках студент Львівського політехнічного інституту; поширював соціалістичні ідеї серед гімназійної молоді Львова.

Арцішевський В. – у 1880-х роках студент Львівського університету, член гуртка прогресивної молоді «Kółko filozoficzne».

редакція подає переклад однієї пісеньки… – Йдеться про публікацію «Із жидівської поезії жаргонової».

Духінський Францішек (1817 – 1893) – польський реакційний історик та етнограф, що висунув теорію, в якій заперечував спільність етногенезу росіян та українців.

стаття пана М. Павлика про українські колонії в Америці. – Йдеться про статтю М. Павлика «Русини в Америці», що була надрукована в скороченому вигляді в газеті «Głos», 1887, № 36 – 38, під назвою «Chłopy na obczyźnie». У «Товариші» цю статтю доповнено новими матеріалами.

Первісні форми сім’ї, за Л. Морганом – Мова йде про статтю З. Северина «Давніші форми сім’ї (після Льюїса Моргана)».

Морган Льюїс Генрі (1818 – 1881) – американський історик, етнограф і археолог, досліджував культуру первісного суспільства.

Щепановський Станіслав (1847 – 1900) – польський політик і економіст. І. Франко має на увазі рецензію на його книжку «Nędza Galicyi w cyfrach», Львів, 1888.

Каблуков Микола Олександрович (1849 – 1919) – російський економіст і статистик.

Будзиновський Вячеслав (1868 – 1935) – український публіцист і письменник. І. Франко говорить про його рецензію «Die lädlische Arbeiterfrage, nach dem russischen des Kabluköw», Stuttgart, 1887.

критичний огляд твору Штінде «Сім’я Бухгольців»… – Стаття Н. Кобринської, про яку говорить І. Франко, має назву: «Родина Бухгольців, образки з життя родинного німця, Юлія Стиндого». (Бібліотека найзнам[енитших] повістей). Рецензована книжка вийшла в українському перекладі у Львові 1888 р.

Штінде Юлій (1841 – 1905) – німецький письменник, драматург, автор науково-популярних статей, а також серії гумористичних оповідань із життя берлінської буржуазної сім’ї Бухгольц.

Гавлічек-Боровський Карел (1821 – 1856) – чеський письменник. Під час революції 1848 р. – діяч ліберальної партії. І. Франко, вважаючи К. Гавлічка-Боровського найбільшим національним чеським поетом, переклав ряд його соціально-викривальних поезій і написав про нього біографічний нарис.

Попович (Боярська) Клементина Карлівна (1863 – 1945) – українська письменниця і громадська діячка. Брала активну участь у жіночому освітньому русі в Галичині. І. Франко постійно стежив за її творчим ростом.

один досі не відомий маленький лист Шевченка… – Йдеться про лист Шевченка до М. Я. Макарова (приблизно від 15 – 30 квітня 1860 р.) з проханням передати О. І. Герцену примірник Кобзаря 1860 р., виявлений серед матеріалів сина російського письменника О. О. Герцена і надрукований у «Товариші» під рубрикою Дрібні вісті і матеріали, с. 109.

Макаров Микола Якович (1828 – 1899) – поміщик із Чернігівщини, царський чиновник. Добрий знайомий Т. Г. Шевченка. Співробітничав в «Основі» та «Современнику».

лист померлого буковинського поета Федьковича… – Йдеться про лист Федьковича до Данила Танячкевича, писаний, як доводить Франко у передмові до публікації, в перших місяцях 1863 р.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1980 р., т. 27, с. 219 – 220.