«Сміх і співи…»

Генріх Гейне

Переклад Івана Франка

Сміх і співи, – світло сонця блискотит,

Поверх плюскотячих хвиль човен летит;

Молодий, веселий сиджу я в човні,

І приятелів коханих рій при мні.

Свиснув вітер – пук на кусники човен.

З-між приятелів не пливав ні один:

Всі втонули в рідне море, у багно, –

Лиш мене на берег Сени занесло.

І нові м’я ту приятелі приняли

На нове човно; чужі ту прищут вали,

Мечут мною і колишут сюди й туди…

Рідний край далеко! Мліє серце в груди!..

На човні знов сміх і співи, як давно, –

Свище буря, – затріщало щось човно…

Темно… Чорні хмари вже нависли всюди.

Рідний край далеко! Мліє серце в груди!…

Примітки

Переклад вірша Г. Гейне «Lebensfahrt» («Ein lachen und Singen! Es blitzen und gaukeln..»») Із збірки «Нові поезії», цикл «Сучасні вірші», 10.

Вірш Г. Гейне, написання якого дослідники відносять до 1840 – 1843 рр., має характер автобіографічний, є своєрідним символіко-алегоричним осмисленням поетом свого «життєвого плавання» та свого становища стосовно гурту однодумців – як до еміграції у 1831 р. «на берег Сени», тобто в Париж, так і в період життя у Франції. Франко, звернувшись як перекладач до цього твору, мабуть, знаходив у ньому певний перегук із власними переживаннями, пов’язаними, можливо, із формуванням навколо нього нового оточення на початку 80-х років, після відбутого ув’язнення та радикалізації своєї громадянської позиції. Найбільш імовірно, переклад зазначеного твору Гейне зроблено у 1880 р.

Текст цей не згадується в жодному дослідженні, присвяченому темі німецької літератури (та поезії Г. Гейне) у творчості Франка, досі не був ідентифікований як переклад творів Гейне. Можливо, внаслідок цього не був включений у 50-томне Зібрання творів І. Франка.

Публікується вперше, за автографом (ф. 3, № 214, с. 117 з початку).

Микола Бондар

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 52, с. 509.