10. Притча про радість і смуток

Іван Франко

Два сусіди жили поруч себе рядом:

Сей весілля справляв, а другий похорон.

В одній хаті ридання і плач над мерцем,

В другій хаті музика і спів над вінцем.

Тут на мари мертвого кладуть і голосять,

Там до шлюбу рушають і дари виносять.

Одним шляхом везуть і труну й молодят,

Один піп погребе й буде шлюб їм давать.

І веселі й сумні вернуть з церкви ураз,

І певнісько сі й ті спільно вп’ються за час.

Се не казка, брати, тільки образ, мабуть,

Як у парі в житті смутки й радощі йдуть,

І сі й ті до одного кінця нас ведуть.

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Житє і слово», 1895, кн. 3, с. 323 – 324, без заголовка, під спільною назвою «Із чужих квітників. Із Ізмарагда». Зберігся автограф (ф. 3, № 219, с. 25), що не має істотних розходжень порівняно з текстом збірки.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 221.