Осип Гординський-Федькович

Іван Франко

Посмертний спогад

11 січня, або 30 грудня за ст. ст., помер у Чернівцях на Буковині найвизначніший з сучасних українських поетів Осип Гординський, загальновідомий під прізвищем Федьковича. Його ім’я знайоме і польській громадськості, тому що більшу частину його прекрасних новел із гуцульського життя було перекладено польською мовою. Перекладено також деякі його поезії, хоча відносно дуже небагато. Твори його перекладались також російською, сербською, чеською і німецькою мовами. Влітку 1886 р. у Чернівцях він відзначав у колі приятелів і шанувальників свого таланту 25-літній ювілей своєї літературної діяльності. З цієї нагоди численні польські часописи (чернівецька «Gazeta polska», краківська «Nowa reforma» та інші) подали біографічні нариси поета, а на підставі їх пан Кадлец, чех, написав також досить точну і цікаву біографію Федьковича для «Slovanského sbornika», що його видає пан Єлінек у Празі.

Незвичайними були не тільки талант, а й життя померлого; він сам любив оточувати їх певним туманом таємничості і, принаймні, не любив говорити всієї правди. Народився він 1834 р. на Буковині в селі Сторонці. Мати його (Ганицька) походила з сім’ї православних буковинських священиків. Першим її чоловіком був Микола Дашкевич, православний священик, який двома роками пізніше помер. Тоді вона одружилась із путилівським чиновником Гординським, сполыценим українцем родом з Галичини. Вона мала з ним п’ятеро дітей, серед яких наш поет був другим. Батько через кілька років покинув сім’ю, залишивши її в Путилові у великих злиднях. Три молодші сестри померли; старший брат емігрував у Ясси, де став літографом, заробив значний маєток і зрікся своєї національності і свого прізвища, замінивши його на Григорі Агапі.

Маючи 14 років і не закінчивши навіть сільської школи, наш поет вирушив також у Ясси для вивчення літографської справи, але, не маючи до такої роботи великої сили, вступив на службу до багатої боярині Бранковашші. Через чотири роки, у серпні 1852 р., його взяли до війська. Лише тут, у «Kompagnie-Schule», почав учитись по-німецьки, по-французьки, по-польськи, почав читати книжки. В 1859 р. став офіцером. Брав участь у битві під Кастенодегліо. У 1863 пішов у відставку, до якої примусили хвороба очей і, як здається, також якийсь неприємний випадок з начальством.

Одержавши маленьку пенсію, осів у своєму рідному селі Сторонці. У 1864 р. гуцульські гміни обрали його своїм представником у сервітутну комісію, у 1866 р. сторонецька гміна призначила його своїм війтом, а в 1867 р. він став окружним інспектором народних шкіл. На цій посаді пробув кілька років, розгортаюча далі жваву діяльність, піклуючись про народні школи і українську мову. В цій справі він послав навіть подання до тодішнього міністерства освіти. Однак внаслідок якихось інтриг залишив цю посаду в 1871 р., а в 1872 р., маючи намір віддатись літературній праці, переїхав до Львова.

Цей намір скінчився невдачею і дуже розчарував поета. Через 14 місяців він покинув Львів і назавжди оселився в Чернівцях, де також на урядовій службі перебував його батько. Батько, однак, зовсім до нього не признавався: лише по смерті 1876 р. залишив поетові гарний будинок у Чернівцях. Федькович цей будинок продав і гроші роздав поміж своїх знайомих гуцулів на вічне віддання, а сам жив самітно і дуже бідно в маленькій найманій хатині на одному з чернівецьких передмість. Тільки на схилі свого віку під впливом пробуджуваного національного духу на Буковині Федькович ожив і, взявшись за редагування народної газети «Буковина», вміщував у ній та інших виданнях свої останні твори.

Літературну працю українською мовою Федькович розпочав ще 1859 р. у Чернівцях, де після повернення з Італії познайомився з професором Нейбауером, великим знавцем і любителем німецької літератури, а також з українцем Антоном Кобилянським, великим оригіналом і гарячим прихильником національного напрямку в літературі. Цей же Кобилянський видав у 1860 р. перші твори Федьковича – кілька вдалих віршиків – як додаток до своєї полемічної брошури «Слово на слово до редактора Слова». Ці віршики одразу звернули на Федьковича увагу галицької громадськості і в наступному році тодішній редактор Слова Б. Дідицький видав у Львові цілий том його поезій з дуже прихильною своєю передмовою, в якій порівнював молодого буковинського співця з Уландом і Вінцентом Полем.

Час від 1861 до 1870 р. – це період розквіту поетичного таланту Федьковича. У цей час створені всі його прекрасні новели, друковані в часописах «Вечерниці» (1862 – 1863), «Мета» (1863 – 1865) і «Нива» (1865), далі низка віршів у цих же часописах і у «Правді» (1867 – 1875), та, врешті, ряд поем і балад у трьох томиках (Коломия, 1867 – 1868). До цього періоду також належать його численні, досі ще не опубліковані твори, такі як поеми «Новобранчик» і «Лук’ян Кобилиця», величезна драма «Довбуш», два перші акти якої були надруковані у 1869 р. у «Правді».

Для народних шкіл він склав у цей час чудовий буквар, який після подання на оцінку галицькій крайовій шкільній раді пропав десь у її канцеляріях, а також виданий у Відні «Співаник», тобто збірник дитячих пісень з нотами. Переїхавши до Львова, Федькович зайнявся у товаристві «Просвіта» виданням популярних книжечок, але, крім гарної переробки новели Цшоке «Das Goldmacherdorf», виданої під назвою «Село Фармазони», не написав нічого вартого уваги.

Для товариства «Руська бесіда», яке займалося театром, він переклав «Гамлета» Шекспіра і переробив «Приборкання непокірливої» на гуцульський фарс, пізніше також переробив свою драму «Довбуш» відповідно до сценічних вимог. У 1876 р. «Правда» почала друкувати нову збірку його поезій під назвою «Дикі думи». Після 1880 року Федькович написав цілу низку драм, як «Керманич, або Стріляний хрест», «Мазепа», і, нарешті, «Богдан Хмельницький», над якою його спіткала смерть. Жодна з цих драм досі не була надрукована, ми не знаємо навіть, чи вони закінчені і наскільки. Натомість у «Буковині», «Бібліотеці для молодежі» та інших чернівецьких виданнях Федькович в останніх роках опублікував цілу низку повісток, байок і віршів.

Простота задуму і виконання, гарна мова, велика щирість і сердечність тону з маленькою домішкою типової гуцульської містичності – ось характерні риси творів Федьковича, особливо його оповідань, ліричних поезій і деяких поем із солдатського життя. Драми, незважаючи на ряд достоїнств у змалюванні деталей, стоять за рівнем значно нижче. Зрештою, остаточна оцінка поетичної діяльності Федьковича буде можливою тільки тоді, коли його твори, з яких досі опубліковано лише половину, будуть видані повністю. Цим виданням, яке матиме б томів, займається, на замовлення чернівецької «Руської бесіди», доктор Степан Смаль-Стоцький, професор Чернівецького університету.

Примітки

Вперше під назвою «Osip Hordyński-Fedkowicz (Wspomnienie pośmiertne)» надруковано польською мовою в газ. «Prawda», 1888 р., 31 березня, с. 152 – 153.

Ще раніше І. Франко від імені польської громадськості опублікував у газ. «Kurjer lwowski» (1888 р., 13 січня, № 13, с. 5) некролог під заголовком «Osip Jerzy Igor Hordyński-Fedkowicz». Обидва матеріали перегукуються своїм змістом із працею І. Франка «Молодий вік Осипа Федьковича».

Подається в перекладі за першодруком в газ. «Prawda».

Gazeta polska – польська ліберально-буржуазна газета, виходила у 1883 – 1900 рр. у Чернівцях. З приводу смерті Ю. Федьковича надрукувала статтю «Юрій Гординський-Федькович – знаменитий руський поет, редактор Буковини».

Nowa reforma – польська газета ліберально-демократичного напряму, яка виходила у 1881 – 1928 рр. у Кракові. 9 липня 1886 р. опублікувала статтю «Картка з історії малоруської літератури» В. І. Масляка, де йшлося про Ю. Федьковича.

Кадлец Карел (1865 – 1928) – чеський історик слов’янського права, професор Карлового університету в Празі. І. Франко має на увазі його статтю «Осип Федькович і його літературне значення для угорських русинів», надруковану в журналі «Slovansky sbornik», 1887, с. 257 – 260, 315 – 318, 374 – 377.

Slovansky sbornik – чеський прогресивний науковий журнал, присвячений питанням історії, культури, літератури і суспільного життя слов’янських народів. Виходив у Празі в 1881 – 1886 рр. У ньому було надруковано ряд статей з історії та етнографії українців тощо.

Єлінєк Едвард (1855 – 1897) – чеський прогресивний письменник і публіцист, дослідник міжслов’янських літературних взаємин.

…не закінчивши навіть сільської школи… – Пізнішими дослідниками було встановлено, що Федькович у 1847 – 1848 рр. навчався у так званій тривіальній (трикласній) школі в Чернівцях.

Брав участь у битві під Кастенодегліо. – Спираючись на архівні джерела, О. Маковей твердив, що Федькович не брав участі у цій битві (див.: Маковей О. Життепись Осипа Юрія Гординського-Федьковича. Львів, 1911, с. 89). Вірш «Під Кастенедолев» було написано на основі спогадів інших учасників бою.

Сервітутна комісія – комісія для врегулювання майнових відносин між панами і сільською громадою.

Цей намір скінчився невдачею… – Народовці змушували письменника займатись редагуванням книжок релігійно-дидактичного змісту.

Буковина – ліберально-буржуазна газета, яка у 1885 – 1910 рр. видавалася у Чернівцях та Відні. У 1885 – 1888 рр., коли газету редагував Ю. Федькович, у ній також друкувався ряд прогресивних письменників. Демократичні тенденції розвивав у «Буковині» і О. Маковей. З початку XX ст. газета стала виразником австрофільської політики.

Нейбауер Ернест (1828 – 1890) – німецький поет і журналіст, викладач Чернівецької гімназії, учасник революції 1848 p. В 1862 – 1869 рр. редагував німецьку ліберально-буржуазну газету «Bukowina» в Чернівцях.

Кобилянський Антон (1837 – 1910) – український культурно-освітній діяч, публіцист.

Уланд Людвіг (1787 – 1862) – німецький поет-романтик. Ю. Федькович переклав українською мовою кілька його творів.

Вечерниці – літературно-громадський тижневик народовського напряму, що виходив у Львові в 1862 – 1863 рр. В ньому були надруковані, зокрема, «Люба-згуба», «Серце не навчити», «Штефан Славич» та інші твори Ю. Федьковича.

Мета – літературно-політичний журнал народовців, який у 1863 – 1865 рр. виходив у Львові. Крім поезій, Федькович надрукував у ньому оповідання «Стрілець», «Таліянка».

…досі ще не опубліковані твори, такі як поеми «Новобранчик» і «Лук’ян Кобилиця»… – Поема «Новобранчик» вперше була опублікована в журн. «Зоря» 1889 р. (№ 8, 9), «Лук’ян Кобилиця» – в «Зорі», 1891, № 1.

Цшоке Йоганн Генріх Даніель (1771 – 1848) – швейцарський письменник, автор оповідань з життя селян німецькою мовою.

…виданої під назвою «Село Фармазони»… – Справжній заголовок перекладеного твору такий: «Фармазон, або Як то тридцять срібнарівських господарів записалося чортові і як то они за сім літ, сім місяців і сім неділь дуже забагатіли. Красна і правдива повість для розумних господарів» (Львів, 1873).

Жодна з цих драм досі не була надрукована… – Згадані твори Ю. Федьковича були опубліковані у 1900-х роках: «Мазепа. Історична трагедія Рудольфа Готшаля» – в кн.: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання, т. 3, ч. 2, Львів, 1902; мелодрама «Керманич, або Стріляний хрест» – в Писаннях Осипа Юрія Федьковича, т. 3, ч. 1, Львів, 1918; трагедія «Хмельницький» в Писаннях Осипа Юрія Федьковича, т. 3, ч. 2, Львів, 1918.

Бібліотека для молодежі – серія художніх та науково-популярних творів, виходила у 1885 – 1914 рр. у Чернівцях, з 1889 р. – під назвою «Ілюстрована бібліотека для молодежі міщан та селян». Книжки «Бібліотеки для молодежі» виходили щомісячно. У ній було надруковано ряд байок та інших творів Федьковича.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1980 р., т. 27, с. 177 – 180.