Олексій Миколайович Плещеєв

Іван Франко

Один з найвидатніших і найсимпатичніших російських поетів Ол. Мик. Плещеєв, ровесник Тургенева, Достоєвського, Некрасова, Щедріна, що обіч них займає достойне місце у плеяді найвизначніших представників російської літератури 1840-х років, помер у Парижі 8 цього місяця. І як письменник, і як людина він користувався загальною пошаною і хоч завжди дотримувався передових поглядів, ніколи не був, як його інші товариші, об’єктом нападів з боку оскаженілих ретроградів.

Народився він у листопаді 1825 р. в Костромі в старій дворянській родині, молоді літа провів у Нижньому Новгороді, мальовничі надволзькі околиці якого справили великий вплив на його фантазію, напоїли її тим гармонійним спокоєм і тією тихою меланхолією, яка завжди пробивається у його віршах. Маючи 15 років, поет приїхав до Петербурга, де його віддали в кадетський корпус. Однак, не маючи нахилу до військової служби, він після кількох років вступив до університету, якого, однак, не закінчив у зв’язку з матеріальними труднощами. Перший його вірш був надрукований у 1843 р. Заохочений цим, з того часу він друкував свої вірші в різних журналах, а в 1846 р. видає їх окремою збіркою. В 1849 р. разом з братами Достоєвськими він належав до таємного гуртка Петрашевського.

Ув’язнений разом з іншими членами [гуртка] у Москві, поет був перевезений до Петербурга, де разом з 23 іншими засуджений до страти. Цар Микола помилував засуджених вже на ешафоті. Плещеєва було позбавлено дворянства і вислано простим солдатом у лінійний батальйон до Оренбурга. Як рядовий, він брав участь у поході генерала Перовського (батька Софії Перовської) на Коканд і відзначився підчас наступу на Акмечеть (тепер: Перовський) так, що Перовський там же призначив його унтер-офіцером, а в 1856 р. підвищив у званні до прапорщика. В 1857 р. повернено йому дворянство і дозволено залишити військову службу. Якийсь час він служив у Оренбурзі в цивільній комісії; там одружився. Тільки в 1858 р. він був повністю реабілітований і одержав дозвіл жити в столиці.

Повернувшись з киргизьких степів, поет оселився в Москві і зайнявся літературною працею. Його твори, як оригінальні, так і переклади, особливо з німецької мови, друкувались у місячниках «Русский вестник» (Каткова), тоді ще прогресивний, «Век», «Слово» і т. п. У той час вийшла також збірка його віршів під назвою «Старі пісні на новий лад», що стала підвалиною його літературної слави. Тільки в 1872 р. Плещеєв переїхав у Петербург і став редактором відділу поезії у відомому журналі «Отечественные записки». Після закриття журналу в 1881 р. він перейшов у журнал «Северный вестник», у редакції якого працював до кінця життя.

Його переклади відзначаються зразковим опрацюванням; він перекладав найбільше з Гейне, Геббеля, Беєра й інших поетів так званої «Молодої Німеччини».

Проживши увесь вік у дуже скромних матеріальних умовах, він тільки на старість несподівано став спадкоємцем мільйонного маєтку, з котрого вже не міг довго користуватись, але який, одначе, дозволив йому провести решту життя за кордоном, серед вільної європейської атмосфери, за якою він завжди тужив. У заповіті висловив бажання, щоб його поховали в Москві.

Як поетичний талант Плещеєв не дорівнює великим корифеям російської поезії – Пушкіну, Лермонтову і Некрасову, не має того вогню, тієї творчої сили, тієї оригінальності, що вони, але зате він більш гармонійна натура, поет наскрізь ліричний, глибокий і тужливий. Форма його віршів завжди старанна і бездоганна, думка його ясна і глибока, без погоні за ефектом, без афектації і кокетства.

Примітки

Вперше надруковано польською мовою у газ. «Kurjer Lwowski», 1893, № 286, 15 жовтня, під назвою «Aleksy Mikolajewicz Pleszczejew», без підпису.

Подається за першодруком в українському перекладі.

Брати Достоєвські – Михайло Михайлович (1820 – 1864) – російський письменник, старший брат Ф. М. Достоєвського, писав повісті в дусі натуральної школи; Федір Михайлович (1821 – 1881) – російський письменник.

…таємного гуртка Петрашевського. – Йдеться про підпільний гурток революційної молоді, заснований 1845 р. у Петербурзі М. В. Буташевичем-Петрашевським (1821 – 1866), який займався вивченням і пропагандою ідей утопічного соціалізму. У 1849 р. гурток було розгромлено, понад 60 його учасників заарештовано, 21 з них заслано на каторгу і в арештантські роти.

…генерала Перовського (батька Софії Перовської)… – Тут І. Франко допускає неточність. Військами, які брали участь у поході на Коканд, командував не батько С. Перовської, а її дядько Василь Олексійович Перовський (1795 – 1857). Батьком російської революціонерки С. Л. Перовської (1853 – 1881) був Лев Олексійович Перовський (1792 – 1856), міністр внутрішніх справ царського уряду.

Акмечеть (тепер: Перовський) – за сучасним адміністративним поділом – м. Кзил-Орда, обласний центр Казахстану.

«Русский вестник» (Каткова), тоді ще прогресивний… – російський літературно-художній і політичний журнал, виходив у Москві і Петербурзі з 1856 до 1906 р. Видавцем і редактором журналу до 1887 р. був реакційний журналіст і публіцист М. Н. Катков. Спочатку журнал мав помірковано-ліберальну програму, після 1861 р. набув реакційної спрямованості.

«Век» – російський суспільно-політичний і літературний журнал, видавався у Петербурзі в 1861 – 1862 рр. Спочатку журнал не мав чіткої суспільно-політичної програми. З 1862 р. набув демократичного спрямування.

«Слово» – російський науковий, літературний і політичний журнал, виходив у Петербурзі в 1878 – 1881 рр. За своїм спрямуванням журнал був близький до ліберального народництва.

«Северный вестник» – російський літературно-науковий і політичний журнал, виходив у Петербурзі в 1885 – 1898 рр. На першому етапі (до 1890 р.), коли в ньому працювали основні співробітники заборонених у 1884 р. «Отечественных записок», журнал стояв на прогресивних позиціях. З 1891 р. «Северный вестник» став трибуною декадентства.

Геббель Христіан-Фрідріх (1813 – 1863) – німецький поет і драматург, представник літературного угруповання «Молода Німеччина».

Беєр Міхаель (1800 – 1833) – німецький поет і драматург, представник літературного угруповання «Молода Німеччина».

«Молода Німеччина» – літературне угруповання, що виникло в Німеччині на початку 30-х років XIX ст. як наслідок суспільного піднесення після Липневої революції 1830 р. «Молода Німеччина» об’єднувала прогресивно настроєних письменників, які виступали за проведення політичних реформ.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1981 р., т. 29, с. 85 – 86.