[Рец.] Б. Гринченко. П. А. Кулиш, биографический очерк

Іван Франко

Чернигов, 1899. (Приложение к выпуску 1-му «Земского сборника» Черниговской губ[ернин] за 1899 г.), сторін 43 великої 8-ки.

Є се невеличкий і дуже гарно написаний нарис, у котрім подано і найважніше з біографії, і багато важного та розумного для характеристики Куліша.

Значну часть місця автор присвятив виясненню т[ак] зв[аної] переміни в поглядах Куліша від часу видання «Истории воссоединения России». Д[обродій] Гр[інченко] показує, що та переміна в значній часті не була переміною, що вже в передмові до «Чорної ради» і у «Записках о Южной Руси» Куліш висловлював на козаччину, на гетьманщину і на гайдамацтво погляди майже такі самі, як в пізніших своїх писаннях, що «Байда» має ту саму основну ідею (боротьбу культурності з некультурністю), що й «Великі проводи».

Деякі частини Кулішевої біографії автор лишив майже зовсім у тіні (головно з браку матеріалів), як ось час видавання і упадку «Основи», Кулішеву службу в Варшаві, його діяльність у Галичині і т. і. Д[обродій] Грінченко віддає велику пошану талантові, працьовитості та енергії Куліша, що до самої своєї смерті не випускав пера з руки, не переставав працювати для України.

Ми далекі від охоти зменшувати заслуги великого покійника, та все-таки нам здасться, що похвали д. Гр[інченка] декуди прибільшені, напр[иклад], та, коли він ставить його як історика майже на рівні з Костомаровим. Взагалі праця д. Гр[інченка] навіяна теплою симпатією до більш нещасливого, ніж винуватого, а високо заслуженого діяча нашого слова, а при тім в ній добре, наскільки позволяли тісненькі рами статті, зведено все потрібне для оцінки його діяльності. Жаль, що не додано повної бібліографії його писань.

Примітки

Вперше надруковано в журн.: ЛНВ. – 1899. – Т. 6. – Кн. 5. – С. 121 («Хроніка і бібліографія»), за підп.: І. Ф.

Подається за першодруком.

«История воссоединения России» – йдеться про Кулішеву монографію у трьох томах «История воссоединения Руси» (т. 1 – 2, СПБ., 1874; т. З, М., 1877).

«Чорна рада» – соціально-історичний роман-хроніка, повна назва «Чорна рада, хроніка 1663 року» (перша редакція – «Чорна Рада, або Нещаслива старосвітщина», 1843 – 1846; друга редакція – «Чорна рада, хроніка 1663 року», СПб., 1857, українською і російською мовами). В епілозі до «Чорної ради» Куліш висловив думку про нездатність українців до самостійного державного буття.

«Записки о Южной Руси» – фольклорно-історичний збірник у двох томах, що його впорядкував і видав у Петербурзі в 1856 – 1857 рр. П. Куліш. Містив народознавчі матеріали та художні твори, тут уперше застосовано український правопис (так звану кулішівку), що ліг в основу сучасного українського фонетичного правопису.

«Байда» – романтична «драма ідей» з «Драмованої трилогії» П. Куліша. Повна назва «Байда, князь Вишневецький. Драма (1553 – 1564)» (СПб., 1884).

«Великі проводи» – філософсько-історична поема-застереження, опублікована у першій поетичній збірці П. Куліша «Досвітки. Думи і поеми» (СПб., 1862).

…час видавання і упадку «Основи»… – Український місячник «Основа» виходив протягом 1861 – 1862 рр. у Петербурзі.

…Кулішеву службу в Варшаві… – Протягом 1864 – 1867 рр. П. Куліш працював в Установчому комітеті у Варшаві (чиновник з особливих доручень, директор відділення духовних справ).

…його діяльність у Галичині… – Ще живучи у Варшаві (1867 – 1868), а потім у Венеції, Відні та Празі (1869 – 1871), П. Куліш брав активну участь у культурно-громадському житті Галичини, зокрема в організації і виданні журналу «Правда», мав певний вплив на діяльність народовців. За висловом І. Франка, у 1860 – на початку 1870-х років Куліш був «головним двигачем українофільського руху в Галичині» (31, 333).

Олена Луцишин

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2010 р., т. 54, с. 236 – 237.