8.02.1913 р. До Ватрослава Ягича

Hochverehrter Herr Hofrat!

Herzlichen Dank für Ihr Schreiben. Da es vielleicht mit der Drucklegung meiner Beiträge keine Eile hat, so bitte ich, mir die Handschrift derselben für eine kurze Zeit zurückzuschicken. Ich möchte diese Arbeiten auch in der ruthenischen Sprache publizieren und würde sie in kurzer Zeit übersetzen und die Handschrift dann vielleicht noch mit einigen Verbesserungen bis Ende März zurückschicken.

Ich hatte ursprünglich die Absicht, diese Beiträge in ruthenischer Sprache in den «Записки» der Sevcenko – Gesellschaft mit noch anderen Studien über die kirchenslavischen Texte im Laufe des Jahres 1913 zu publizieren. Da aber als Einleitung zu diesen Studien eine eingehende Analyse der Sammlung des Prof. Sobolevskij von mir vorbereitet und von der philologischen Sektion der Gesellschaft für die «Записки» begutachtet wurde, so entschied der Redakteur der «Записки» Prof. M. Hruszevskyj kurzer Hand, er könne diese Arbeit, deren Text ihm nicht bekannt ist, in den «Записки» nicht drucken, weil er fürchte, Prof. Sobolevskij werde irgendwo in Rußland eine scharfe Remonstration dagegen erheben. Deshalb verwies er mich mit meinen Studien an den nicht periodisch erscheinenden «Зборник» der philologischen Sektion.

Wenn ich auf meinem Recht, die von der Sektion begutachtete Arbeit in den «Записки» zu veröffentlichen, bestehen wollte, so könnte ich dem Redakteur einen kleinen Skandal machen, besonders darum, weil seine Abweisung vom wissenschaftlichen Standpunkte aus ganz unhaltbar ist, und er in den «Записки» ohne Widerrede eine ganz oberflächliche und verständnislose Rezension über das Buch des Prof. Sobolewskij von dem jungen Ruthenisten M.Voznjak veröffentlicht hat. Mir war es aber ganz recht, weil ich im «Зборник» anstandslos eine ganze Reihe von Studien veröffentlichen kann, welche in erster Linie alle bisher bekannten Denkmäler des morawo-pannonischen Schrifttums, also vor allem alle sogenannten Cyrillo-Methodiana mit Einschluß des Klemens bringen kann.

Vielleicht wird es den Herrn Hofrat interessieren, daß ich in einem Codex der Peremyśler Kapitularbibliothek eine Abschrift des «Сборник царя Симеона» in seiner ursprünglichen Gestalt fand. Dieser «Сборник» besteht aus 100 Kapiteln, von denen 98 erhalten sind, hat trotz später Niederschrift aus dem XVI. Jh. im wesentlichen die bulgarische Urform bewahrt und unterscheidet sich sehr merklich, sprachlich sowie sachlich, von dem bekannten «Зборник князя Святослава» aus dem Jahre 1073, welcher überdies vom bulgarischen Original nur einen Teil in südrussischer Umarbeitung wiedergibt.

Ich verbleibe hochachtungsvoll ergebener

D-r Ivan Franko.

Lemberg, am 8. Februar 1913, Poniński-Gasse, 4

Високоповажний пане раднику!

Сердечно дякую Вам за Ваш лист. А що з друкуванням моїх причинків, мабуть, доведеться зачекати, то прошу прислати мені назад на короткий час мій рукопис. Я хотів би опублікувати ці праці також українською мовою, переклав би їх швидко і повернув би рукопис, можливо, навіть з деякими правками, ще до кінця березня.

Спершу я мав намір надрукувати ці причинки українською мовою в «Записках» Товариства імені Шевченка протягом 1913 року разом з іншими студіями про церковнослов’янські тексти. Але оскільки я замість вступу до цих студій підготував детальний аналіз збірки проф. Соболевського, котрий був прорецензований для «Записок» філологічною секцією Товариства, то редактор «Записок» проф. М. Грушевський, не довго думаючи, вирішив, що він не зможе надрукувати в «Записках» цю працю, текст якої йому невідомий, бо він боїться, що проф. Соболевський висуне проти неї де-небудь у Росії різкі контраргументи. Тому він відіслав мене з моїми студіями до «Збірника філологічної секції», що виходить неперіодично.

Коли б я хотів наполягти на своєму праві опублікувати в «Записках» прорецензовану секцією працю, то я міг би влаштувати редакторові маленький скандал, особливо тому, що його відмова з наукового погляду зовсім необгрунтована й за те, що в «Записках» він без заперечень надрукував досить поверхову й недоладну рецензію молодого україніста М. Возняка на книжку проф. Соболевського. Але я погодився, бо у «Збірнику» я зможу надрукувати цілу низку студій, насамперед усі відомі на сьогодні пам’ятки мораво-паннонського письменства, тобто а першу чергу усю так звану кирило-мефодіану, включаючи Климента.

Пану раднику, напевне, буде цікаво довідатись, що в одному кодексі бібліотеки Перемишльського капітулу я знайшов список «Сборника царя Симеона» в його первісному вигляді. Цей «Сборник» складається із 100 розділів, з яких збереглися 98; незважаючи на пізній запис у XVI столітті, він загалом зберіг первісну болгарську форму й помітно відрізняється, як у мовному, так і змістовому плані, від відомого «Сборника князя Святослава» 1073 року, в якому, до того ж, з болгарського оригіналу лише частина подана в південноруській обробці.

Залишаюся з глибокою пошаною відданий

д-р Іван Франко.

Примітки

Вперше надруковано: «Slavia Orientalis», 1959, № 2 – 3. У перекладі українською мовою друкується вперше.

Лист написаний рукою сина Андрія. Оригінал зберігається в університетській бібліотеці м. Загреба (R. 4610 в.). Подається за фотокопією автографа (ІЛ, ф. 3, № 4909).

Сердечно дякую за Ваш лист – І. Франко дякує В. Ягичу за лист від 5 лютого 1913 р., в якому В. Ягич просить пробачення за те, що досі не надрукував розвідок письменника, пояснюючи цю затримку подіями першої Балканської війни 1912 – 1913 рр.

Я хотів би опублікувати ці праці також українською мовою, перекладу їх швидко. – Йдеться про чотири фрагменти (українською мовою) праці «Причинки до історії церковнослов’янської літератури». Три з них, про які неодноразово згадується у листах до В. Ягича, надруковані в «Archiv’i für slavische Philologie» – «Прогласіє», «Болгарська легенда про св. Константина», «Константинова азбучна молитва». Четвертий фрагмент – недрукований: «Староруська легенда про св. Константина і Мефодія». Очевидно, І. Франко мав намір повністю надрукувати свою працю в ЗНТШ, але цьому, як видно з листів, перешкодив М. Грушевський, відіславши письменника до «Збірника філологічної секції». З приводу цього В. Ягич 11 лютого 1913 р. писав:

«Я гадаю, що Грушевський до Вас повинен мати все-таки більше пошани. Коли він з Вами навіть не погоджується, Ви все-таки заслуговуєте, щоб Вас завжди вислухати» (ІЛ, ф. 3, № 1620).

«Причинки» так і не були надруковані.

…аналіз збірки проф. Соболевського. – Мається на увазі рецензія М. Возняка «Материалы и исследования в области славянской филологии и археологии А. И. Соболевського» (ЗНТШ, 1911, кн. 5, с. 222 – 225).

…у «Збірнику» я зможу надрукувати цілу низку студій – праць І. Франка в «Збірнику філологічної секції» у 1913 – 1916 рр. немає.

«Сборник князя Святослава». – Йдеться про найдавніші пам’ятки писемності Київської Русі – два збірники статей, укладені 1073 та 1076 рр. для київського князя Святослава Ярославича (1027 – 1076). Збірники містять твори переважно церковно-релігійного характеру, повчання. Рукопис збірника 1073 р. зберігається в Державному історичному музеї в Москві, рукопис 1076 р. – В Публічній бібліотеці ім. М. Є. Салтикова-Щедріна в Ленінграді.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 50, с. 405 – 407.