27.04.1913 р. До Ватрослава Ягича

Hochverehrter Herr Hofrat!

Heute, am 27. April, ist bei uns Ruthenen der erste Ostertag. Sie werden mir hoffentlich nicht übelnehmen, wenn ich Sie an diesem Tage mit unserer kirchenslavischen «Христос воскресе» begrüße und diesem Gruße meine herzlichen Wünsche für Ihre Gesundheit und Ihr Wohlergehen beifüge.

Mich hat in dieser Karwoche ein großes Familienunglück betroffen. Mein ältester Sohn Andrij ist plötzlich an einem Krampf gestorben. Ich verlor in ihm nicht nur meine treueste Bedienung in meiner Handlosigkeit, sondern auch einen intelligenten und wissenschaftlich gebildeten Schreiber, welcher im vorigen Jahre das Universitätsstudium (klass. Philologie) absolviert hatte. Ich hoffe trotzdem, daß meine wissenschaftliche Arbeit kein besonderes Hindernis finden wird.

Meine Studien auf dem Gebiete der ältesten Denkmäler der kirchenslavischen Sprache bringen es notwendig mit sich, daß ich die wichtigsten einschlägigen Arbeiten kennenlernen und nach Möglichkeit benutzen muß. Dies bringt mich zu der Bitte, mit welcher ich mich an den verehrten Herrn Hofrat wende, mir für einige Zeit entweder aus der Bibliothek des slavischen Seminariums an der Wiener Universität oder aus Ihrer Privatbibliothek die älteren Schriften von F. Ratschke, Pismo Slovjensko (Zagreb 1861), Viek i djelovanje sv. Cyrilla i Methoda (Zagreb 1859) sowie sein späteres Werk: «Knjizovan Rad sv. Cyrilla і Methoda» (1863) auszuleihen.

Ich gedenke die wichtigsten Denkmäler des morawo-pannonischen Schrifttums, die Schriften des Klemens einbegriffen, in kritisch bearbeiteten Texten auf Grund der Handschriften und gedruckten Ausgaben mit kritischen und historischen Bemerkungen herauszugeben, um so eine feste Grundlage für weitere Forschung zu schaffen. Unlängst bei der Bearbeitung der altrussischen Redaktionen der Vita Constantini et Methodii, welche in der ältesten Kiewer Chronik überliefert ist, gelang es mir, eine bisher unbekannte Notiz aus dem Leben Leos, des Vaters der beiden Slavenapostel, aus einer byzantinischen Chronik beizubringen. Nach dem Texte der Konfessio Constantini habe ich bisher umsonst gesucht und wiederhole meine in einem vorigen Briefe vorgetragene Bitte, mir über dieselbe eine Kunde zu geben.

Ich verbleibe hochachtungsvoll

Dr Ivan Franko

Lemberg, am 27. April 1913 Poninski-Gasse, 4

Високоповажний пане раднику!

Сьогодні, 27 квітня, у нас, українців, перший день пасхи. Сподіваюсь, що Ви не образитесь на мене, якщо я в цей день привітаю Вас нашим церковнослов’янським «Христос воскресе» й на додаток до цього привітання побажаю Вам доброго здоров’я й благополуччя.

На страсному тижні мене й мою родину спіткало велике горе. Раптово помер від судоми мій старший син Андрій. Я втратив в ньому не тільки найдорожчого помічника в час недуги моїх рук, але й інтелігентного, високоосвіченого писаря, котрий минулого року закінчив навчання в університеті (класичну філологію). І все ж сподіваюсь, що це горе не буде особливою перешкодою в моїй науковій праці.

Мої студії в царині найдавніших пам’яток церковнослов’янської мови настійно вимагають від мене ознайомитися з найважливішою спеціальною літературою і по змозі використати її. Саме це спонукає мене звернутися до шановного пана радника з проханням позичити мені на якийсь час з бібліотеки слов’янської семінарії при Віденському університеті чи з Вашої особистої бібліотеки давніші твори Ф. Рачкі: «Pismo Slovjensko» (Загреб, 1861), «Vjek і djelovanje sv. Cyrilla i Methoda» (Загреб, 1859), а також його пізнішу працю «Knjižovan Rad sv. Cyrilla і Methoda» (1863).

Я маю намір видати найважливіші пам’ятки мораво-паннонського письменства, включаючи рукописи Климента, в критично опрацьованих текстах на основі рукописів і друкованих видань з історико-критичними заувагами. Нещодавно, опрацьовуючи давньоруські редакції «Житія Константина і Мефодія», переказ якого міститься в найстаршій київській хроніці, мені пощастило виявити в одній візантійській хроніці невідому досі замітку з життя Льва, батька обох слов’янських апостолів. Мої пошуки тексту «Confessio Constantini» поки що не увінчалися успіхом, тому я хотів би повторити своє, викладене в попередньому листі прохання, повідомити необхідні мені дані про цей твір.

Залишаюся з глибокою пошаною

д-р Іван Франко.

Примітки

Вперше надруковано: «Slavia orientalis», 1959, № 2 – 3, с. 89 – 90.

У перекладі українською мовою друкується вперше.

Лист написаний рукою сина Андрія. Оригінал зберігається в університетській бібліотеці м. Загреба (R. 4610 в.). Подається за фотокопією автографа (ІЛ, ф. 3, № 4911).

Рачкі Франьо (1828 – 1894) – хорватський історик, фольклорист, політичний діяч, видавець історичних документів.

Я маю намір видати найважливіші пам’ятки мораво-паннонського письменства – задум І. Франка не здійснився.

…у найстаршій київській хроніці – у XX розділі «Повісті временних літ» міститься болгарська переробка паннонської легенди про Кирила і Мефодія.

…в одній візантійській хроніці… – «Хронограф Георгія Амартола», вид. Е. Г. фон Муральтом. Спб., 1859, с. 724 – 725.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 50, с. 408 – 410.