Пісня про знесення панщини

Іван Франко

Подаємо тут слідуючу пісню про знесення панщини, записану п[аном] Стефанчуком в Воскресинцях коло Коломиї, котра далеко різче від усіх досі напечатаних пісень на сю тему малює антагонізм між мужиками і дідичами-панщизняниками. Зміст пісні – об’єктивне зображення не того, що було на ділі після знесення панщини, а того, чого народ в ту пору надіявся. Надіявся ж він, що пани, позбавлені дармих робучих рук, швидко збідніють і зруйнуються економічно.

Ой, летіла зозулечка та й стала кувати,

Як зачила від панів панщина впадати;

Вийхав пан та на місто, посіг у кишеню,

Та виймає із кишені порожнюю жменю.

Посіг же він у другую, витігає дудку.

А за що ж сі ту напити, мій гіренький смутку?

Бричку, коні продавати, робити наймати, –

А за що ж сі ту напити та й карти заграти?

Ой, пити би намість кави борщик бураковий, –

Бідна ж моя головонько, живіт нездоровий!

Ой, корови попродані, дійниці вакує, –

То ж то мені без сметанки кава не смакує.

Пішли пани й мандатори цісаря просити:

Подаруй нам панщиночку, нема з чого жити!

Не вміємо молотити, наші жінки жіти,

Не знаємо, цісарику, як на хліб робити.

Не можемо ми сапати, наші жінки прісти,

Хіба підем попід плоти концурічком трісти.

Ввішов дідич до стодоли, зачів молотити,

Та надавив мозолі та й став голосити.

Ой, пішов він до покою, та взів собі лою

Та намастив мозолята… Отак, дурний гою!

Не боїться голий дощу ані тої бурі,

Засунувся в чужі грідки та миче цибулі.

Та як вийшов газда з хати та вдарив колом:

Нащо, пане, тото мичеш, коли-с не полов?

Дайте мені фустиночки, голову з’їзати!

Поки буду, вже не буду в грідки зазирати!

Помолітсі, люди добрі, до св’їтої діви:

Що ходив пан на обцасах, тепер на халіві.

Помоліться, люди добрі, до тої фігури:

Вже вам цісар подарував мітки, єйці, кури.

Помоліться, люди добрі, до тої каплиці:

Утратили пани ласку, ой, через Кошиці!

Послідні слова пісні, натякаючі на уділ поляків в угорській революції 1848 – 1849, були б потрохи анахронізмом, коли б їх так розуміти, що немовбито уділ панів в революції угорській був причиною знесення панщини. Але се певна річ, що уділ той був причиною тої реакції, котра настала в Галичині по збомбардуванні Львова дня 1 падолиста 1848 і тяглась аж до 1860 року. Реакція та, хоч і який пагубний вплив мала на економічні відносини нашого краю, все-таки сільському народові безпосередньо не долягала, а навіть противно, притискаючи до стіни не милих йому панів, лишила по собі в пам’яті народній незаслужено добру славу.

От лиш в оден час якось нам ліпше було жити, – говорив мені один господар в Нагуєвичах, – то тих років, як уже панщину скасували. Тогди, видите, на панів така стяж упала, що не дай, боже, то й люди мали від них спокій.

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1886 р., № 12, с. 214 – 215.

Подається за першодруком.

Подаємо тут слідуючу пісню… – Ця пісня близька до циклу пісень про скасування кріпаччини в Галичині після революції 1848 р. та в Росії 1861 р., зокрема до варіантів з зачином «Ой, летіла зозуленька».

Воскресинці – нині село Коломийського району Івано-Франківської обл.

Концурі – лахміття; трясти концур’ям попід плоти – жебрати хліба. Прим. І.Франка.

…уділ поляків в угорській революції 1848 – 1849… – В результаті буржуазної революції в Угорщині 17 березня 1848 р. представниками ліберального дворянства був утворений перший національний угорський уряд, який здійснив ряд буржуазних реформ, але проводив великодержавну політику щодо неугорських національностей, у тому числі й поляків, які проживали на території Австро-Угорської держави.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1980 р., т. 27, с. 33 – 34.