Замітка про життя і письма Ернста Ф. Шульце
Іван Франко
Окрім переводу «Пісні про хліборобство», остався між рукописами пок. о. Осипа Шухевича римований (італьянською октавою) переклад романтичної поеми німецького поета Ернста Фрідріха Шульце п. н. «Заклята рожа» («Die bezauberte Rose»). Видаючи і той твір в сій книжці, треба нам для порозуміння поеми сказати дещо про її автора.
Ім’я Ернста Шульца мало звісне в загальноєвропейській літературі, ба, навіть багато й знаючих німецьку літературу не знають о нім. А прецінь мало є в німецькій літературі писателів, котрі б могли з ним зрівнятися під зглядом майстерства форми і ніжності чуття. Правда й то, що завчасна смерть його (він жив усього 28 літ) перешкодила йому вповні розвинути свій талант і проявити багату поетичну діяльність, котра би могла розголосити ім’я його по Європі.
Ернст Фрідріх Шульце родився 22 марця 1789 р. в містечку Целлє. Школи кінчив в славнім університеті в Геттінген, де опісля обняв приватну доцентуру класичної філології. З природи ніжний, хоровитий і безмірно вразливий, він закохався в Цецілію Р., а коли тота перед шлюбом умерла, попав в тоску і тугу, котра не покидала його до смерті. Пам’яті своєї вмершої любки посвятив він видану 1815 р. велику поему «Цецілія», котра відразу поставила його в першім ряді тодішніх писателів т. зв. романтичної школи.
Але перед тим ще поет вступив був добровольцем в ряди німецької армії, що воювала проти Наполеона. Невигоди і труднощі воєнного життя зломили швидко його ніжне здоров’я, і вже 1815 р. він мусив віддалитися з війська і удатися до свого рідного міста. Там пролежав він в тяжкій недузі аж до весни 1817 р. З весною здоров’я його трохи поправилось. Розписана липським книгарем Брокгавзом премія на найліпшу поему додала йому охоти до праці – плодом її була поема «Заклята рожа», котра й справді одержала премію і накладом Брокгавза була видана 1818 року. Але поет не дожив уже того. «Заклята рожа» була послідньою його піснею. Того ж таки 1817 року, 26 червня, умер він в своїм ріднім місті.
«Заклята рожа» – се поема переважно лірична. Особистість поета, його нещасна любов, його ніжна, вразлива природа, його замилування до поезії видніється з кожної строфи. Поема також посвячена пам’яті його вмершої любки. Натякаючи в початку про своє виздоровлення і про віджиття своєї поетичної сили, котра проясняє йому світ, так як колись бувало, поет нагадує живо ті колишні часи, нагадує про свою укохану дівчину, котру не раз бачив з свого вікна, підливаючу рожі, і той вид наводить йому на тямку гарну повість про царівну, котру потужна цариця фей (чародійських духів) закляла в рожу, поки щира любов і сила пісні вітхненного поета Альпіна не розвіяла чару. Повість тота – се правдиве звеличання сили поезії і однозначної з нею любви, що одна тільки може піднести чоловіка понад низький і безцвітний рівень його буденного життя.
Примітки
Вперше надруковано у виданні «Переводи і наслідування Осипа Шухевича», Львів, 1883, с. 131 – 132, як передмова до перекладу поеми Е. Ф. Шульце «Заклята рожа».
Подається за першодруком.
…італіянською октавою… – Октава як восьмирядкова строфа вперше з’явилася в італійській літературі (Д. Боккаччо, Т. Тассо та ін.), тому й називалася італійською октавою.
…розписана липським книгарем Брокгавзом… – Лейпцігським книговидавцем Фрідріхом Брокгаузом, який очолював велику видавничу фірму, що видавала головним чином довідники і енциклопедичні словники.
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1980 р., т. 26, с. 264 – 265.