Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

Женщина-мати в поемах Шевченка

Іван Франко

Коли правда те, що ступінь освіти і цивілізації кожного народу мож означити з того, як той народ відноситься до женщин в житті і в пісні, то безперечна правда й те, що для оцінення поетичної творчості Ш[евченка] і її впливу на громадське життя нема ліпшого пробника, як його відношення до женщин в житті і пісні. Предмет се дуже цікавий, і що цікавіше, досі майже зовсім не тиканий критиками, розбиравшими Шевченкові твори, хоть іменно женщини ввітхнули нашого співака до виспівання найкращих і найсердечніших пісень.

Задумавши в отсих причинках подати хоч деякі матеріали до оцінки Шевченка яко поета і чоловіка, я бажав би в отсій статті показати в повнім образі його відносини до жіноцтва, оскільки ті відносини показуються в його піснях і показувалися в його житті. Але щоб мати добре тло для порівняння, я хотів би попереду вказати відносини самого народу до женщин і відносини до них прочих наших писателів. На тім тлі чейже виразніше і ясніше виступить перед нами образ нашого поета і донеслість його творів. На тім тлі ми спробуємо показати, як в голові Шевченка розвивався чимраз вище і краще тип женщини-матері, оскорбленої в найсвятіших чуттях і піднімаючоїся в горі і сльозах до чимраз вищої висоти морального і громадського ідеалу.

І – що позволимо собі тут вже наперед висказати своє переконання – коли в чім-небудь і можна вважати думки Шевченкові пережитими та недосяглими або й недосить ясними для того, щоб бути провідними думками сучасного нового громадського руху, то в найвищім, ним списанім ідеалі женщини-матері (в «Марії») Кобзар наш лишив нам такий високий пам’ятник своєї мислі і свого слова, лишив нам такий ясний та пориваючий ідеал женщини-громадянки, якого не писав ні один інший поет в світі і котрого по ширині та висоті основної думки (не по деталям оброблення) й перевищити годі і котрому не то в житті, але і в пісні дорівняти трудно лиш ідеал, до якого удається доходити людськості тільки в великих хвилях перелом[ів] всесвітньої боротьби добра зі злом, доходити тільки в немногих благословенних одиницях [На цьому автограф уривається. – Ред].

[План статті]

І. Відносини укр[аїнського] народу до женщин і укр[аїнське] жіноче питання.

II. Женщина в українській письменній літературі

1. Квітка («Маруся», «Козир-дівка», «Сердешна Оксана», «Щира л[юбов]»).

2. Марко Вовчок («Сестра», «Одарка», «Інститутка», «Ледащиця»).

3. Пізніші писателі (Нечуй, Кониський, Павлик).

III. Відносини Шевченка до жінок і його пісні про жінок.

IV. «».

V. «».

VI. «».

VII. «».

1. Критики.

2. Розбір.

VIII. «».


Примітки

Вперше надруковано у книзі «Літературна спадщина», випуск 1, 1956, с. 351 – 353.

Зберігся чорновий автограф цього незавершеного творчого задуму, що разом з планом статті записаний у загальному зошиті (ф. 3, № 214, с. 126 – 127). Орієнтована дата написання – 1880-ті роки. В листах І.Франка ця стаття згадується 4 рази від жовтня 1881 до листопада 1881 р. На підставі листа до М. І. Павлика з 12.11.1882 р. ми орієнтовно датуємо статтю листопадом 1882 р.

Подається за автографом.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1980 р., т. 26, с. 153 – 154.