Новонайдені твори Т. Шевченка

Іван Франко

У найновішій (іюньській) книжці «Киевской старины» почалось печатания великоруських творів Шевченка, котрі досі ще не були печатані, а іменно в першім ряді поміщена обширна поема «», написана в самім початку [18]40-х років. «До минувшого року, – говорить редакція, – існування сеї поеми звісно було тільки з наслуху, а тільки в минувшім році в Петербурзі найшовся її рукопис, писаний рукою самого поета». Зміст поеми нагадує головно пізнішу українську поему Шевченкову «», а деякі мотиви з неї, навіть поодинокі стихи, увійшли в пізніші поеми «» і «».

Ось той зміст в коротких словах: пан-кріпосник звів сільську дівчину, а опісля виїхав тайком, покинувши її. Слуги прогнали її з покоїв, рідня в селі не хотіла прийняти її, – вона пішла блудом по селах. Родилась у неї дівчинка Оксана, але бідна мати по кількох літах осліпла і стала жебрачкою. Поема починається тим, що сліпа жебрачка з своєю доростаючою дочкою сидить під запустілими панськими будинками і дожидає повороту батька своєї дитини. Оксані приснився недобрий сон – і ось пан приїздить.

Чету страдалиц разлучили:

Оксана в доме заперта,

А одинокую слепую

Одеть велели и прогнать

С наказом строгим – не шататься

Вокруг господского двора.

И рада, бедная, была,

Что так сбылося, как мечтала.

Теперь, – так думала слепая, –

Теперь Оксаночка моя

Укрылася от непогоды,

Будет счастливою…

Та не збулася, правду кажучи, не зовсім і правдоподібна, мрія. Оксана в покоях тужить; вона полюбила козака-гайдамаку, а коли той раз хотів підкрастися під панський двір, його доглянули, пострілили і відтак зловленого заморили в темниці. Сей поступок пана був страшним ударом для Оксани, а надто ще коли одного вечора пан, батько її, після ловів прийшов до неї п’яний з поганим наміром. Оксана пробила його гайдамацьким ножем, запалила будинок і сама погибла в пожарі.

В сій поемі, – говорить ред[акція] «Киевской старины», – поперед всього впадає в очі значна розтяглість, особливо в першій половині поеми видні сліди романтизму [18]30-х років, певна штучність у розмовах дійствуючих осіб і певна пересада красок у картинах; але хиби ті надгороджує могуче обурене чуття людське, котре декуди доходить до високої поетичної піднеслості.

Редакція «Киевской старины» заслужила собі на велику вдячність української громади, печатаючи ті досі нехтувані твори нашого кобзаря, – а не меншу вдячність заслужив і п. В. Л. Беренштам, котрий позбирав і до ладу позводив їх рукописи.

Примітки

Вперше надруковано в журн. Зоря, 1886, № 12, с. 215.

Подається за першодруком.

…почалось печатания великоруських творів Шевченка… – Йдеться про публікації під заголовком «Неизданные произведения Т. Г. Шевченко» в журн. «Киевская старина». Першою була надрукована поема «Слепая» (Киевская старина, 1886, кн. 6, с. 307 – 338).

…написана в самім початку 40-х років. – Поема «Слепая» написана 1842 р. в Петербурзі ( від 30 вересня 1842 р.).

…тільки в минувшім році в Петербурзі найшовся її рукопис… – Автограф поеми знайдено 1885 р. в Петербурзі в паперах М. Костомарова (зберігається в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР).

Беренштам Вільям Людвігович (1839 – 1904) – український громадський діяч, педагог, упорядник творів Шевченка, виданих 1883 й 1884 рр. в Петербурзі.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1980 р., т. 27, с. 35 – 36.