Блощиця

Іван Франко

Сиділа блощиця у темній щілині і снувала філософічні мрії.

– Життя! Що таке життя? Скілько дурнів ламає собі голови над сим питанням! Скілько книжок понаписували про нього – тьфу! Се для тебе, молю! – Вона звернулася до старого моля, що тут же обік неї сидів у тоненькій круглій дірці, прогризеній червотокою. – І кілько різних абсурдних відповідей понавидумували! Можна би сказитися, хтівши хоч би лише запам’ятати їх! Слухаєш, молю? Слухай і просвіщайся! Бо хоч ти весь свій вік риєшся в книгах, а проте ти дурний, як чіп, у життєвих справах. А я щоночі ссу з самого джерела життя, то вже в тих справах компетентна, не бійся! Слухаєш, молю?

– Слухаю, слухаю! Не позакладало, – відізвався міль, покрутивши головою в своїй шпарці. А сам собі пробуркотав стиха:

– Вже знов на неї найшов філософічний одур! Мусила сеї ночі добре нассатися. Весь день товктиме свою премудрість, не дасть і ока зажмурити!

І не визираючи з дірки та чуючи, що блощиця немов надслухує, промовив:

– Ну, говори, говори!

– Ти щось бурчиш? Незадоволений? Дурень ти, не знаєш ціни моїй філософії.

– Та хто тобі се сказав? – звинявся міль. – Я тілько поправлявся троха в своїй хаті, щоб ліпше було слухати тебе.

– Бреши, бреши! – мовила блощиця напівсердито, напівдобродушно. – Ти думаєш, що я не розумію тебе? О, голубчику, наскрізь розумію! Кождий твій шепіт, кождий рух, кождий кивок твого вуса! Мене не здуриш! Я не даром щоночі ссу з джерела життя!

– Та годі вже! Говори, що мала говорити! – озвався міль.

– Ну, то-то ж! Що мала говорити! А почала я від того, що різні дурні з твоєї пара…

Примітки

Вперше надруковано у кн.: Літературна спадщина. Том І. Іван Франко. Випуск І, К., Вид-во АН УРСР, 1956, с. 56.

Твір незакінчеиий. Автограф зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР (ф. 3, № 333). За життя І. Франка не друкувався, хоч письменник, як свідчить план, що знаходиться в ІЛ (ф. 3, №350), сподівався видати його у збірці «Казки й сатири». Сюди мали увійти такі твори: «Поєдинок», «Добрі давні роки», «Свиня», «Як згода дім будувала», «Як пан собі біди шукав», «Як русин товкся на тім світі», «Наша публіка», «Доктор Бессервіссер», «Бодяки», «Блощиця». Більшість цих творів увійшла до збірки «Місія. Чума. Казки і сатири», виданої у Львові 1906 р.

Датується орієнтовно 1899 – 1905 рр., оскільки в плані збірки твір стоїть після оповідання «Доктор Бессервіссер», вперше опублікованого 1898 р., та «Бодяки», вперше опублікованого 1905 р.

Подається за автографом.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 20, с. 465 – 466.