Писання Івана Франка. VI
Іван Франко
Причинки до історії України-Руси. Часть перша. Накладом автора, Львів, 1912. Ціна 2 кор. Ст. 1 – 196.
Минулого тижня вийшов шостий том моїх «Писань», що містить першу серію моїх «Причинків до історії України-Руси», а власне:
I. Повний образ історії України-Руси, критичні уваги до історичних праць проф. Мих[айла] Грушевського, ст. 1 – 58;
II. Скіфи й Скіфія, історичні оповідання Геродота, ст. 59 – 86;
III. Дещо про хозар, ст. 87 – 107;
IV. Брунон із Квербурга, гість Володимира Великого в 1007 р., ст. 109 – 123;
V. Придунайські скіфи в IV – XII вв., ст. 125 – 150;
VI. Руське плем’я в Заліссі (Трансільванії), ст. 151 – 188; Додаток: Сліди скіфської традиції в історії та побуті українського народу, ст. 188 – 192.
Перші чотири з тих «Причинків» друкувалися по черзі в фейлетонах «Діла», але тут являються майже всі, а особливо перші поправлені і значно розширені. Причинок V являється тут перший раз, а причинок VI був друкований у «Науковім додатку до «Учителя»», 1912 р., ч. 1 – 3, але тут являється також із новими додатками.
Підходячи до історії України-Руси з літературного боку, я зупиняюся в отсих «Причинках» головно на літературних джерелах до історії нашої вітчини, а головною вихідною точкою моїх критичних уваг до історичних праць проф. М. Грушевського було питання: наскільки докладно і повно визискав наш історик найважніші джерела, особливо до початкових часів історії нашого народу.
Се дало мені привід вибрати з історичного твору Геродота все те, що він подає про скіфів, які майже протягом тисячі літ жили на території теперішньої України і полишили на ній не тільки багато пам’яток матеріальних у виді могил та городищ, але також деякі сліди традиційного характеру, на які я й звертаю увагу в «Додатку».
Так само піддержуючи теорію проф. Грушевського про слов’янський характер антів і про те, що вони були предками бодай одної части українсько-руського народу, я визискав докладніше та повніше від проф. Грушевського те, що подає про антів Прокопій Кесарійський, і висловив погляд, що анти не вигибли, але, злучившися з придунайськими скитами середніх віків, виперті з території теперішньої Румунії, заховалися й живуть досі, хоч без руського імені, в Заліссі (Трансильванії).
Слідам руського племени в Трансильванії я присвятив окрему розвідку, призначену первісно для публікації в «Записках Наук[ового] Товариства ім. Шевченка» і прочитану мною на засіданні історично-філософічної секції. Коли, одначе, заповіджена головою секції дискусія над сею розвідкою не відбулася ані на тім самім, ані на другім, ані на третім пізнішім засіданні, і коли один із членів тої секції в своїм писанні, призначенім для опублікування, хоч і не опублікованім, назвав мою розвідку «компрометацією науковості», я передав її в редакцію «Учителя», де вона й була опублікована. Пускаючи свої «Причинки» в світ своїм власним накладом, чиню се в переконанні, що я зробив річ потрібну і науково вартну, не уймивши нічого заслугам проф. Грушевського.
Примітки
Вперше надруковано в газ.: Діло. – 1912. – № 238. – 22 (9). X. – С. 6. (Бібл.), за підп.: Іван Франко. Працю І. Франка «Причинки до історії України-Руси. Часть перша» з його передмовою див. у Зібранні творів (47, 417 – 548).
Подається за першодруком.
…вийшов шостий том моїх «Писань». – Йдеться про багатотомне прижиттєве зібрання творів «Писання Івана Франка», яке видавала Українсько-руська видавнича спілка протягом 1910 – 1914 рр. Усього вийшло сім томів. Шостий том, виданий коштом І. Франка, уміщує його вищезгадане історичне дослідження.
Скіфи й Скіфія, історичні оповідання Геродота… – І. Франко у розділі II «Причинків…» переклав розповідь Геродота про скіфів (з німецького перекладу) з четвертої книжки «Мельпомена» його твору в дев’яти книгах «Історія». Доведена до 478 р. до н. е. четверта книга є найціннішим джерелом з історії, етнографії та географії Північного Причорномор’я.
Андрій Франко
Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2010 р., т. 54, с. 890 – 891.