Pontifex maximus

Еміль Золя

Переклад Івана Франка

Уривки із повісті «Rome»

Повість Еміля Золя «Romе», колосальний малюнок обичаїв, вірувань і життя сучасного католицизму, обсервованого в самім його центрі, при всіх своїх хибах, які їй можна закинути яко повісті, лишиться назавсігди одною з найцікавіших пам’яток французької літератури. Не маючи можності познайомити нашу читаючу громаду з цілою книгою Золя, ми вибираємо із неї три уступи, що відносяться до характеристики найвищого достойника католицької церкви – папи Льва ХІІІ.

Хоча Золя не був прийнятий папою на авдієнції, як того бажав, то все-таки, бувши в Римі, здужав зібрати стільки характерних подробиць про його життя і вдачу, що намальована ним картина належить до найоригінальніших і найудатніших характеристик, які вийшли з-під пера Золя, і з незрівнянною пластикою показує нам прототип у різних моментах, що назавсігди вбиваються в пам’ять читача.

Для зрозуміння ходу оповідання додамо тут, що герой книги, французький духовний, аббе П’єр Фроман, бажаючи направити сучасний католицизм на властиву, по його думці, дорогу – соціальної боротьби, написав в тім дусі книгу, котру одобрив один знаменитий французький єпископ та котру в Римі поміщено в індексі заборонених книг.

Аббе Фроман їде до Риму боронити своєї книги і своїх думок, бажає дістатися аж до самого папи, щоби йому вияснити все, що у нього на серці. Та в Римі він напотикає на такі трудності, про які йому й не снилося. І ось одного дня, здибавшися з молодим римлянином Нарцизом Абертом, свояком папського приближеного монсиньйора Гамби дель Цоппо, він рішається ждати на папу в одній із галерей величезного Ватиканського музею – може, йому вдасться переговорити з ним в хвилі, коли папа буде йти до саду.

Ів[ан] Франко.

Примітки

Вперше надруковано в журн.: Житє і слово. – 1897. – Т. 6. – Кн. 3. – С. 205 – 214; Кн. 5/6. – С. 400 – 413. Після першої подачі (кн. 3) підп. перекладача: 3 французького переклав Іван Франко.

Додано передмову І. Франка без назви, за підп.: Ів. Франко (Кн. 3. – С. 205-206).

Передруковано у вид.: Франко І. Твори: У 30 т. – Т. 29. – Кн. 1. – С. 7 – 40.

Назва уривка («Pontifex Maximus») належить Франкові. Нумерація розділів та їх назви – також. І розділ перекладу – «Щоденне життя» – відповідає частині VI розділу оригіналу; II розділ перекладу – «Прийняття паломників» – частині VII розділу оригіналу.

Роман «Рим», написаний 1896 р., разом з романами «Лурд» (1894) та «Париж» (1898) становить трилогію Е. Золя «Три міста». Письменникові прислужився факт із власної біографії: Золя їздив до Рима, де добивався аудієнції у папи, однак прийнятий не був.

І. Франко не забарився відгукнутися на вихід перших двох романів трилогії, згадавши про них у статті «Еміль Золя, його життя і писання» (1898).

Подається за першодруком.

Микола Легкий

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 51, с. 436 – 460.