Багач і мудрець
Із «Сутта-ніпата»
Переклад Івана Франка
Багач
Ось я страв наварив
І корів подоїв,
Над рікою з сім’єю живу собі влад;
Дім успів я покрить,
І огонь мій горить, –
Тож, о небо, як хоч, спускай зливу і град.
Мудрець
Я свій гнів усмирив
І упір покорив,
Над рікою сю ніч пересплю собі рад;
Дім мій вільний весь час,
Огонь пристрасті згас,
Тож, о небо, як хоч, спускай зливу і град.
Багач
Не бринять комарі,
У росистій траві
По лугах не злічить моїх стад;
Повно паші в стогах
І сльоти нам не страх,
Тож, о небо, як хоч, спускай зливу і град.
Мудрець
В царстві духу я чайку міцную зробив,
Я на той бік поплив і у пристань прибив,
Поборов течію уподобань і звад,
І ту чайку – тепер
Непотрібну – поверг,
Тож, о небо, як хоч, спускай зливу і град.
Багач
Моя жінка покірна,
Не ледача, а вірна
І трудяща, й мені йде під лад,
І хороша на вроду,
І славетного роду, –
Тож, о небо, як хоч, спускай зливу і град.
Мудрець
Дух мій вірний мені,
Кинув думи марні
І піднявся над низ земних болів і страт,
І я вирвав все зло,
Що у серці росло, –
Тож, о небо, як хоч, спускай зливу і град.
Багач
Я працюю і дбаю,
Тим кормлюсь і те маю,
І край мене здорових дітей моїх ряд;
Вони чесно ростуть,
Про них злого не чуть, –
Тож, о небо, як хоч, спускай зливу і град.
Мудрець
Я нічим не журюсь,
Нікому не корюсь,
З тим, що маю, зійду світ весь там і назад;
І нікому служить
Я не мушу й на мить,
Тож, о небо, як хоч, спускай зливу і град.
Багач
Мої вівці й телята,
Первістки, і ягнята,
І бугай той могутній, цар стад,
І корови мені
Вдій дають молочні,
Тож, о небо, як хоч, спускай зливу і град.
Мудрець
Я не маю телят,
Ні овець, ні ягнят,
Бугаїв, що пишаються там серед стад,
Ні корів молочних,
Я не дбаю про них, –
Тож, о небо, як хоч, спускай зливу і град.
Багач
Мої стіни гладкі,
Мої шнури тривкі,
Нові яслі в стайнях і припони під лад:
Не зірвуться воли,
Хоч би бурі ревли, –
Тож, о небо, як хоч, спускай зливу і град.
Мудрець
Я, мов бик, розірвав
Пута всіх земних справ,
Наче слон, прорвав тин всіх змислових завад
І не верну туди, як дитя
В лоно матері вже не верта, –
Тож, о небо, як хоч, спускай зливу і град.
Примітки
Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1901, кн. 2, с. 194 – 196. Подається за першодруком.
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 8, с. 108 – 110.