Буддійські притчі

Із «Сутта-ніпата»

Переклад Івана Франка

Примітки

З книги «Сутта-ніпата» І. Франко переклав три притчі: «Пісня про високе змагання», «Мара і Будда» та «Багач і мудрець». Перша з них опублікована у тексті наукової розвідки «Пісня про Правду і Неправду» в «Записках Наукового товариства імені Шевченка», 1906, т. 70, кн. 2, с. 69 – 70.

«Сутта-Ніпата», написана мовою палі, – одна з частин збірника «Тіпітака» (буквально: потрійний кошик). «Тіпітака» – це твір буддійської канонічної літератури початку нашої ери. Вона має три основні частини (пітака): «Віная-пітака» (правила поведінки), «Сутта-пітака» (релігійні настанови), «Абхідамма-пітака» (філософія буддизму). До складу «Сутта-пітаки» належать так звані «Джятаки», «Дхаммапада» і «Сутта-ніпата». «Сутта-ніпата» («Мала збірка повчальних промов») складається з віршованих творів, що викладають буддійську мораль, якою вона була на ранньому ступені розвитку буддизму. Ці твори містять у собі легенди про життя віровчителя Гаутами Буддхи (або Готами Будди, приблизно 550 – 480 до н. е.).

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 8, с.107 – 110.