Киприді

Сапфо

Переклад Івана Франка

1

Прибудь, Кипридо люба,

І в чарку золоту

На любую забаву

Перлистого нектару

Божистого налий.

2

Люблю я пишноту,

Люблю я і блиск,

Та всі тії блиски

Ні за що вважаю,

Коли в кого туги

За вищим немає.

3

Коли помреш,

Коли забудешся,

Ніхто з живих

І не згадає.

Пієрійських рож

Для тебе немає;

Невідома війдеш

До божого раю,

І як тінь сумная

Ти пошкандибаєш.

4

Як буря по горах бушує,

Аж дуби старезні тріщать,

Отак в моїм серці тривожнім

Той Ерос лютує опять.

Знов Ерос той так мене мучить,

Ся гірко-солодка змія,

І горе, змії тій опертись

Не можу я.

Примітки

Варіант цього перекладу, вперше надрукований у ЛHB (як розділ XII циклу, с. 308), своїм ритмічним малюнком значно відрізняється від варіантів, представлених у т. 9 – як у «Виборі із старогрецьких поетів» (с. 118, заголовок «В жіночій компанії»), так і в тексті розвідки «Алькай і Сапфо» (с. 380). Тобто може йти мова про три відмінні між собою варіанти перекладу І. Франком цього твору.

Подається за вказаним автографом, с. 5.

«Люблю я пишноту…»

Вперше надруковано у ЛНВ (як розділ XVI циклу, с. 309). Автор скористався цим перекладом під час підготовки розвідки про поезію Алкея і Сапфо, при цьому відредагував зазначений переклад таким чином, що в брошурі 1913 р. він мав п’ять рядків («Люблю я пишноту, Люблю її блиск, Та ні за що вважаю, Коли в кого туги За вищим немає», с. 49). У передрукові цієї праці у т. 9, очевидно, через недогляд, пропущено 4-й рядок цитованого варіанта (с. 382). Згадки про варіант першодруку в примітках т. 9 немае.

Подається за вказаним автографом, с. 5.

«Коли помреш…»

Вперше надруковано у ЛНВ (як розділ XX циклу, с. 309). Переклад цього твору, вміщений у розвідці про Алкея і Сапфо (передрук: 9, 364), має супроти наведеного нами значні відмінності; у примітках т. 9 цього не зазначено.

Пієрійських… – Від назви місцевості у Тракії (Фракії) (на території сучасної східної приморської смуги Греції та європейської частини Туреччини).

Подається за вказаним автографом, с. 6.

«Як буря по горах бушує…»

Вперше надруковано у ЛНВ (як розділ XXII циклу, с 310). У тексті розвідки про Алкея і Сапфо використано цей переклад із несуттєвими корективами перекладача; проте як переклад двох різних уривків: уривка 42 (9, 374) та уривка 40 (9, 381), як їх подано у виданні: Alkaös und Sappho. Von Theodor Kock. – Berlin, 1862, котрим користувався I. Франко у роботі (книга зберігається в особистій бібліотеці Івана Франка у відділі рукописних фондів та текстології Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка, № 4684).

Подається за вказаним автографом, с. 6.

Микола Бондар

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 52, с. 371 – 372.