Пісні гетто
Моріс Розенфельд
Переклад Івана Франка
Примітки
У 1910 – 1911 рр. чималий інтерес І. Франка як перекладача притягає творчість новочасного єврейського поета, представника так званої жаргонової (власне, нової) єврейської поезії Моріса (Моріца) Розенфельда (1862 – 1923).
У друкованих працях Франка перша згадка про це ім’я датується 1906 р., у видрукуваній у ЛНВ рецензії на віршову збірку О. Луцького «В такі хвилі», де вміщено переклад з М. Розенфельда. Хоча, без сумніву, своєрідний «феномен» творчості цього поета був відомий Франкові значно раніше.
Моріс (справжнє ім’я Мойсей Яків) Розенфельд народився в с. Бокша тодішньої Сувалкської губернії Росії (тепер північно-східна окраїна Польщі), освіту здобув у хедері у Варшаві. 1882 р. через переслідування євреїв покинув рідні краї та емігрував. Мешкав у Амстердамі, Лондоні, з 1886 р. – у Нью-Йорку, де й помер 1923 р. Тривалий час поет мусив заробляти на хліб тяжкою працею, зокрема у швейній майстерні (ця тема широко представлена в його творчості).
Перші вірші Розенфельда надруковано 1886 р. у нью-йоркській єврейській газеті. Поет видав збірки «Дзвін» (1888), «Намисто з квітів» (1890), друкувався у багатьох газетах. Славу Розенфельдові принесла збірка «Дос Лідер-Бух» («Книга пісень», 1897), після видання якої він зміг покинути виснажливу працю на фабриці та зайнятися літературною діяльністю.
У 1898 р. з’явилося видання цієї книги із транскрибуванням текстів латиницею та паралельним перекладом англійською мовою під назвою «Songs from the Ghetto». Наступного року побачив світ німецький переклад книги («Lieder des Ghetto»), Вона була видана у перекладі чеською (1903, переклад здійснив Я. Врхліцький), румунською, польською, французькою, російською та іншими мовами.
Безперечно, поетична книга М. Розенфельда привернула увагу Франка не лише як перекладача, а насамперед як ученого, котрого, очевидно, зацікавило явище стихійності творчості «поета-самородка» (Розенфельд не мав належної літературної освіти) в умовах розвинутого літературного процесу кінця XIX ст. У відгуках на поезію Розенфельда дослідники підкреслювали «нерівність» його творчості, чималий елемент «риторики й сльозливої декламації», а разом з тим граничну безпосередність вираження почуттів при зображеннях «пекла» одноманітної машинної праці та побуту єврейських кварталів.
Здійснений Франком переклад тридцяти творів із «Пісень гетто» міститься в рукописові (ф. 3, № 496). Переклади належать до періоду загострення Франкової хвороби, коли поет не міг вільно писати. Вони записані рукою синів Франка – Андрія, Тараса і Петра, а також невідомою (ймовірно, жіночою) рукою.
Джерелом більшості Франкових перекладів було німецькомовне відання: Lieder des Ghetto von Morris Rosenfeld. Autorisierte Übertragung aus dem Jüdischen von Berthold Feiwel, mit Zeichnungen von E.M. Lilien, Fünfte Auflage. – Berlin, 1902 (вказано в примітці до публікації твору «Моя пісня»). Примірник книги зберігається в особистій бібліотеці І. Франка, № 4595.
Три твори М. Розенфельда, перекладені Франком, друкувалися 1911 р. у львівській газеті «Неділя»: «Балагула» – № 22 (28 травня) (без указания на автора твору), «Моя пісня» – № 24 (11 червня), «Пісня робітників» – № 29/30 (5 серпня). В останніх двох публікаціях наведено прізвище автора перекладуваних творів і зазначення: «Із збірки «Lieder des Ghetto» та «Із циклу пісень «Lieder des Ghetto»». Два останні твори вміщувалися в т. 27 30-томного видання, передруковані також у зб.: Франко Іван. Мозаїка. – Львів, 2001.
Микола Бондар
Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 52, с. 699 – 726.