Вартовий

Олександр Афанасьєв-Чужбинський

Переклад Івана Франка

В час лютої бурі, наче дух руїни,

Тріщала й гуділа велика пожежа.

Палати багатих і бідних хатини

Спливалися разом в огняній потопі.

Все місто в тривозі. Шумить і бушує,

По вулицях біга народ в переляку;

Один вартовий лиш на варті далекій

Стоїть, наче стовп, із ружєм на плечі.

Глядить він на домик при церкві високій,

В тім домику жінка і діти його,

І дума побожно: «Ану ж Божа церков

Їх там охоронить від злої пожежі».

Та грізно бушує пожежа скажена,

Клубами валяться душнії дими,

І швидко, неначе намітка червона,

Обвила всю церков струя огняна.

Зітхнув вартовий тим болючим зітханням,

Яке лиш батьківські груди підійма,

Коли він побачив, що грозить загибель

Його любим дітям і вірній жоні.

Та вітер гуляє, і поривом кожним

З пожежі підносить він диму клуби;

В ті хвилі оподаль тому вартовому

Ввижалася хатка та бідна сім’я.

Побіг би, летів би отець нещасливий

На поміч коханим, та руський солдат –

Ні, він не зламає присяги своєї,

Хоч гинь отець, мати, жінка чи сім’я.

Зглотилися люди при близькій рогачці,

Кричать, нарікають на спільну біду,

Та, мученик бідний, розміреним кроком

По вузькій платформі ходить вартовий.

Ось хтось і побачив – з очей гренадира

Закапали сльози на білий ремінь.

Бабуся цікаво підбігла до нього:

«Скажи, чого плачеш, голубчику мій?»

«Не питай!» – понуро солдат відмовляє,

І гірко всміхнувся й на церкву зирнув.

«Он там, в тій хатині, обнятій пожаром,

Горять мої діти і з ними жона».

«Біжи! Адже, може, ще в пору настигнеш

Із тої пожежі їм поміч подать!»

«Ні, матінко? Хоч би потім із пожежі,

Із попелу їх кісточки позбирать?»

«Біжи! Чи не бачиш, з вікна рученята

Он видно!» – «Ах, так, се мій менший синок!»

«Спіши ж для рятунку!» – «А Бог, а присяга?

Я вірним буть клявся і хрест цілував».

Забули в тривозі змінить вартового,

І швидко пожар до рогачки дійшов,

Але гренадир із вузької платформи

Без зміни самохіть не смів відійти.

Ось стихла над містом пожежа страшенна,

А вранці скрізь попіл і згарище скрізь.

Хто спасся, тікав у широкеє поле…

Лиш вірний присязі, повинності й честі

Сам коло рогачки стояв вартовий.

Стояв без нарікань і серце скріпивши

Глядів, як курилися згарища церкви;

Та на тім страшливім спаленім просторі

Ні сліду не бачив своєї хатини.

* * *

У царській палаті с варта надворна,

І в варті тій служить сивий гренадир.

В нього зір орловий, геройська постава,

А на вірних трудах хрести та медалі, –

Усе те за вірність отцю – государю.

Та коли часами він стоїть на варті

І бачить чи вчує тривогу пожежі, –

Тоді його очі заходять сльозами.

Примітки

Назва в оригіналі «Часовой». Уперше надруковано в газ.: Неділя. – 1912. – Ч. 23. 16.VI. – С. 3 – 4. Цей твір був першим у добірці Франкових перекладів російських віршів О. Афанасьєва-Чужбинського, якою Франко анонсував книгу: Александер Степанович Афанасьев (Чужбинський). Українські поезії / Вид. й передмова Івана Франка. – Львів: Накладом автора, 1912 (Міжнародна бібліотека, ч. 1). Переклади російських поезій уміщено в IV-му розділі книги. Усі вони, за винятком «Вартового», є у 50-томнику (11, 63 – 69). Там само, на с. 490 – 491, наведено Франкову примітку про Афанасьєва-Чужбинського, що супроводила добірку в «Неділі». Докладніше життя і творчість цього поета Франко описав у «Передньому слові» й статті «Олександр Степанович Афанасьєв-Чужбинський», якими відкривалися «Українські поезії» (див. 39, 22 – 29).

Афанасьев Олександр Степанович (псевдонім – Чужбинський; 1817 – 1875) – український і російський письменник, учений-етнограф.

Для перекладу Франко використовував: Собрание сочинений Александра Степановича Афанасьева (Чужбинского) / Под ред. П. Быкова. – Том ІХ: Стихотворения. Словарь малорусского наречия. – СПб., 1892, де поезію «Часовой» надруковано на с. 43 – 44 – першою в циклі «Русский солдат».

До цього циклу включено твори про життя російської армії в особах різних її представників: «Трубач», «Драгун», «Матрос», «Бомбардир», «Инвалид», «Сапер», «Старый солдат» та ін. У «Предисловии» до циклу поет, крім усього, писав ще:

«Принадлежав некогда к благородному званию воина, я всегда с особенным вниманием прислушивался и присматривался к военному быту и плоды этих наблюдений представляю теперь на суд читателя. Я не хотел разводить в прозаические повести этих кратких, но иной раз полных драм из жизни солдата, и решился писать их стихами, с целью удержать в сжатом стихотворном рассказе то, что ушло бы в длинной повести. Все это – события простые, виденные или слышанные мною от ратных товарищей. Сколько умел и мог, я старался говорить языком русского солдата… 1850. Января 20. Киев».

Подаємо за вищезгаданим книжковим виданням, с. 117 – 119.

«Неділя» – літературно-науковий громадський тижневик. Виходив у Львові протягом 1911 – 1912 рр. за редакцією В. Щурата, а потім Я. Весоловського.

Биков Петро (1843 – 1930) – російський письменник, бібліограф і журналіст.

Ростислав Чопик

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 52, с. 541 – 543.