Цар-бог

Іван Франко

До злого духа мовив фараон:

«Будь ти мені порадник і спомога,

Щоб мій народ мене без перепон

Вважав за бога».

Злий дух сказав: «Ще не прийшла пора.

Щоб се зробити, мусиш ще відниньки

Багато зла вчинить, але добра

Ані дробинки».

Трудився щиро фараон, і дер,

І мучив люд, що аж земля стогнала,

Аж врешті заявив злий дух: «Тепер

Пора настала».

«Чому тепер?» – рік фараон. «Пора,

Бо вже твій люд в страсі держать не змога,

Хіба що вмовиться йому царя

Вважать за бога.

Бо так притисло їх твоє ярмо,

Що довше вже не здужають держати,

Як швидко їх царя не навчимо

Богом вважати».

Писано 23 жовтня 1892 р.

Примітки

Вперше надруковано М. Возняком у кн.: «Іван Франко», 1926, с. 244. Збереглися два автографи – 1892 р. (ф. 3, № 319, с. 25) та останніх років життя (ф. 3, № 232, с. 151).

В останньому автографі Франко зробив правку. Зокрема передостанній рядок вірша

Сли швидко їх царя не навчимо…

в остаточному варіанті виправлено на:

Як швидко їх царя не навчимо…

Подається за автографом (ф. 3, № 232, с. 151).

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 422.