З великого часу

Іван Франко

Примітки

Із корпусу поетичних текстів Івана Франка найменше поталанило на публікацію саме творам, датованим 1914 – 1916 рр. Лише деякі з них були надруковані за життя автора: З великої війни // Діло. – 1915. – № 90 – 92; Під сей воєнний час // Українське слово. – 1916. – Ч. 1-3; Інвазія // Діло. – 1915. – Ч. 72; Усміх фортуни // Діло. – 1915. – Ч. 86), «А ми з чим», «Будьмо», «Царські слова» // З великого часу: Воєнний літературно-науковий збірник), деякі перегодом, проте певна частина Франкових поезій цього періоду досі залишалася недрукованою, зберігаючись у рукописах в особистому архіві письменника в Інституті літератури ім. Т. Шевченка НАН України (ф. 3, № 232 та № 233).

Чому так довго не доходили до читача ці Франкові тексти?

Слід указати насамперед на ідеологічний фактор. У жодну модель офіційного радянського літературознавства не вкладалося поетове бачення України, його, задекларовані в багатьох текстах воєнної пори, мрії про власну державність. Так само не вкладалися в прокрустове ложе хибного тлумачення Франкового інтернаціоналізму численні тексти, основний пафос яких становить викриття великодержавницьких претензій російського імперіалізму, розбою, що чинила російська адміністрація й армія в Галичині, прикриваючись месіанською ідеєю визволення якогось міфічного «русского народа Галиции».

Свого часу такі дослідники творчості Франка, як М. Мочульський, С Єфремов, М. Деркач, П. Карманський, Л. Білецький висловлювали думку про естетичну «недосконалість» частини цих текстів. Ймовірно, подібний погляд розділяли й деякі із діячів, причетних до видання і 20-томника, і 50-томного Зібрання творів Франка. Проте такі присуди не можуть не розцінюватися як суб’єктивні.

Редколегією нашого видання прийнято рішення про повну, без будь-яких винятків і купюр, публікацію віршів Франка періоду Першої світової війни. Як і вірші усіх попередніх періодів творчості, вони мають свої художні риси і становлять багатий матеріал для дослідження біографії письменника, особливостей його творчого процесу.

Публікацію значної частини поетичної спадщини І. Франка «під одним дахом» можемо вважати певною мірою реалізацією (хоча й запізнілою) задуму самого автора. Упорядковуючи наприкінці життя до друку ювілейну збірку поезій (наближалось його 60-ліття), І. Франко включив до неї понад 30 поезій, датованих 1914 – 1916 рр. (див. відділ рукописів та текстології Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, ф. 3, № 232). Проте за життя автора збірка не встигла побачити світу, не вийшла вона й після його смерті. Деякі рукописи останніх Франкових поезій зникли, не зберігся також і заголовок збірки.

Марія Деркач висловлювала припущення, що це могло трапитися 1940 р., коли коробка з автографами І. Франка замокла (поверхом вище над кімнатою Наукового товариства імені Шевченка у Львові, де з 1917 р. зберігався особистий архів письменника, забули на ніч закрутити крани, і вода залила Франкові автографи). Можливо, серед утрачених тоді автографів були й рукописи поезії «В парку» та «Дві чети», які вперше надрукував Я. Весоловський у віденському календарі-альманасі на 1917 р.

Ярослава Мельник

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 52, с. 204 – 301.