Ще не пропало

Іван Франко

1

Не раз думка гуляє

По ярах, по долинах,

Гриби в лісі збирає,

Зависа на вершинах,

Дише воздухом чистим,

Смерековим бальзамом,

Грає з сонцем огнистим

Над обваленим трамом,

Грає з мушок роями

Над потоком журливим,

П’є жадними устами

З джерела чисту воду

І вдиха прохолоду

Вдохом довгим, тужливим.

І дзвенить в душі повній

Оклик той невимовний:

«Чуй життя насолоду!

Чуй себе тут щасливим».

Але дійсність буденна,

Хоч зовсім не злиденна,

Хоч ту думку не гонить

З її раю земного,

Все-таки глухо дзвонить:

«Обійдешся й без того».

2

По ріці думка бродить,

Рибку-блискавку ловить,

На кленя поглядає,

Як хвостом він майдає,

Щупака тут підслуха,

Як з-під берега жбуха

Або як шмигнуть мусить,

Шуваром поворушить,

Чи на дні – о, відміно! –

Сит лежить, як поліно.

Інший раз, як забагне,

З кореня мнюха тягне,

Тягне й в сак заганяє,

Бо інак не спіймає.

Але дійсність сувора,

Вдаремнять усе скора,

Хоч ту думку не гонить,

Слово тихеє ронить:

«Бач, безсилеє тіло

Чого ще захотіло!

Бродів мало чи много –

Обійдешся й без того».

3

Часом думка не в гори,

А на народні збори,

На засідання ради,

На розправи громади

Заблукає несміла,

Чи нема їй там діла?

А колись там тривога

Була й слів перемога,

Були оплески й брава

й не лиха була слава;

Тепер того не стало,

Та ніщо не пропало.

1.ІІ [1916]

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Література і мистецтво», 1941, № 5, с. 12. (Публікація М. Д. Деркач та О. І. Кисельова). Подається за автографом (ф. 3, № 232). Датується умовно 1916 р.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 3, с. 390 – 393.