11.04.1875 р. До Щасного Сельського
| Дрогобич | Дрогобич, 11.ІV-1875 р. |
Як я Вам маю дякувати, поважаний приятелю, за Вашу ласкаву пам’ять про далекого і малозвісного друга? Ваш лист приніс мені стільки радості, що пам’ять про те не загине ніколи в моїй душі. Знаю, проте, що властиво моїм обов’язком було наперед до Вас довідатися, але повірте, що мені тяжко було допитатися Вашої адреси. Але тепер прийміть тих кілька слів щирої подяки за те, що Ви про мене не забули.
Наші українські (руські) справи в Дрогобицькій гімназії, як звичайно, стоять дуже слабо. Окрім трьох бідних українців, не цікавиться ні один ученик ані літературними, ані політичними українськими справами. Будете цікаві дізнатися, котрі се три, – тому кажу Вам, що Матковський, певно, Вам відомий з восьмої класи, Зубрицький з п’ятої, а третій пише до Вас. Певно, що не гарне видані свідоцтво про наших українців, але що ж робити? Писали мені недавно з «Дружнього лихваря» львівського, щоб я старався зав’язати в Дрогобичі між молоддю громаду, які є по інших місцях, але саме сьогодні надсилають лист, що нема що робити. Я займаюся, як звичайно, поезією. […]
Окремо кланяйтеся ще Дрималикові, Грушкевичеві і взагалі всім з Дрогобицької гімназії. Не знаю, чи будете в силі відписати мені на сей лист кілька слів в справі «Січі», річ природна, якби мені там визначено, що маю робити (коли існує у вас такий порядок), або ще в іншій справі, себто, чи побачимося в Галичині особисто, – але Ваше письмо, якого б не було змісту, в кождім часі для мене буде дуже миле, а мої сили на Ваші услуги. Бувайте здорові і не забувайте вдячного і щирого Івана Франка.
Примітки
Вперше надруковано скорочено: журн. «Україна», 1926, кн. 6, с. 88 (у тексті статті К. Студинського «Іван Франко і товариші в соціалістичнім процесі 1878 р.»). Цей лист у Щасного Сельського відібрала поліція при обшуку 13 липня 1877 р. разом з іншими листами та книжками (зберігся у копії, які після арешту І. Франка і Щасного Сельського у 1877 р. зробила поліція). Автограф не відомий.
Подається за першодруком.
Сельський Щасний (Фелікс Станіславович; 1852 – 1922, псевдонім – Іван Бойчук) – студент медичного відділу Віденського університету, член студентського товариства «Січ» (у 1875 р. був його головою)
«Дружній лихвар» («Лихвар») – студентське видавничо-освітнє товариство «народовського» напряму у Львові, існувало протягом 1871 – 1882 рр. (потім злилося з «Академическим кружком» і називалося «Академічне братство»).
(…) – як зазначає публікатор, тут І. Франко писав про свої особисті справи, велів кланятися всім «ревним русинам»; а товариству «Січ» просив заявити, що радо жертвує йому свою працю (див. «Україна», 1926, кн. 6, с. 88).
Дрималик, Грушкевич – тоді студенти Віденського університету, які закінчили Дрогобицьку гімназію.
«Січ» – українське студентське культурно-освітне товариство у Відні, засноване у 1868 р.; складалось із студентів-українців Віденського університету.
Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 17.