15.12.1913 р. До Ярослава Гординського

Високоповажний пане доктор!

Я не сердився за Ваше спростування, а тільки подумав, що ліпше би було, аби Ви приняли увагу о. Зубрицького без спростування, і переконалися хоч би з шематизмів [18]70-x років, чи о[тець] А. Шанковський був катехитом чи ні. Я в р. 1873 бачився із ним в домі його брата о. Льва Шанковського в Дулібах коло Стрия і знав, що він був при станіславській гімназії, а як священик міг бути також катехитом.

Вашу статтю про К. Скоморівського я прочитав. Вона грішить, як і всі Ваші писання – вибачайте за одвертість, многословієм при вбожестві фактів та охотою приводити широкі висновки на основі не раз найменших дрібниць.

Я позволив собі у Вашій статті посчеркувати досить багато стилістичних плеоназмів, але лишив дещо таки, що вважаю неумотивованим.

І так Ви піддаєте в сумнів полонофільство Скоморівського в його молодих літах, хоча воно було зовсім природне при його польськім вихованню, бо в домі його вітця та в його родині панувала польська мова.

Зате ні на чім не основана Ваша догадка про слов’янофільство Скоморівського, бо згадка про Дунай се ще ніякий доказ, тільки поетична фігура, а переклад «Єрмака» Хом’якова також ніякий доказ, бо ся трагедія не має в собі нічого слов’янофільського.

Щодо презенти на Остап’є, то мусите поправити підчеркнену в Вашім рукописі увагу про те, що Залеські могли все зробити в губернії. Я зазначив там, що Вацлав Залеський умер іще в р. 1848 губернатором Галичини, а презенту Скоморівському дала його вдова, можна сказати майже напевно за те, що Скоморівський представився їй як чоловік, що добре говорить по-польськи, а, може, відомий був їй як автор вірша з 1848 р. Що сей вірш, хоч написаний руською мовою, відносився до польських в’язнів, випущених на волю, а не до руських, виходить з того, що жодних руських політичних в’язнів у Куфштейні та Шпільбергу тоді не було.

Віршів Скоморівського я ще не читав, та бачачи з невеличкого непорозуміння в однім Вашім цитаті в Вашій статті, міркую, що для друку треба буде проредагувати їх далеко основніше та старанніше, ніж се Ви могли вчинити, а то вони можуть показатися й зовсім не вартими друку або не вартими видання в українсько-руській бібліотеці. Думаю, що добре зробите, друкуючи статтю про Скоморівського в «Записках», редакцію віршів можемо оба разом переробити колись, порівнюючи Ваші копії з рукописами. Справа й так не спішна, бо друкування дальших томів українсько-руської бібліотеки задля браку фондів правдоподібно спиниться щонайменше на кілька місяців.

Я позволив собі також повичеркувати спеціальні змісти рукописів Скоморівського; се можна зробити в короткій передмові до видання віршів. Рукопис Вашої статті зложу завтра у добр[одія] Кревецького в канцелярії бібліотеки Н[аукового] т[овариства] ім. Шевченка.

Остаюся з поважанням

д-р Іван Франко.

Примітки

Вперше надруковано: Українське літературознавство, вип. 1, 1966, с. 146 – 147.

Лист написаний рукою невідомої особи. Подається за оригіналом (Центральний державний історичний архів у Львові. ф. 3 с/309, оп. 1, спр. 343, арк. 1 – 2).

Я не сердився за Ваше спростування. – Мова йде про статтю Я. Гординського «Віденська греко-католицька духовна семінарія в рр. 1852 – 1855» (ЗНТШ, 1913, т. 115, с. 77 – 130), де автор, посилаючись на праці І. Франка, що стосуються того періоду, прагне внести до них дрібні поправки.

Шанковський А. – український письменник 40 – 50-х років XIX ст.

Ваш у статтю про К. Скоморівського. – Мається на увазі рукопис статті Я. Гординського «Келестин Скоморівський і його літературна діяльність», яка була опублікована в ЗНТШ (1919, т. 128, с. 135 – 167). Готуючи статтю до друку, Гординський урахував зауваження, які йому зробив Франко в своєму листі від 13 грудня 1913 р.

Скоморівський Келестин (1820 – 1866) – галицький письменник.

Переклад «Єрмака» Хомякова. – Йдеться про переклад віршованої трагедії російського поета і публіциста Хомякова Олексія Степановича (1804 – 1860) «Єрмак», який був опублікований під заголовком: «Ермак. Сумогляд в пяти действиях мерою сочинения Хомякова Алексея. Перевод на язык руській Келестином Долиняненком» (Львів, 1849).

Щодо презенти на Остап’є, то мусите поправити підчеркнене в Вашім рукописі увагу про те, що Залеські могли все зробити в губернії. – Місце, яке викликало це зауваження Франка, відсутнє в опублікованому варіанті статті Гординського. Тут нема уже прямої згадки про Вацлава Залеського (1799 – 1849) – намісника Галичини, відомого польського фольклориста, письменника, що виступав під псевдонімом «Вацлав з Олеська». Очевидно, Гординський замінив критиковане Франком місце таким текстом:

«По скінченні теології оженився Скоморівський ще того самого 1849 р. з Теклею, донькою Григорія Рогозинського, пароха села Остап’є коло Скалату [тепер Підволочиського району. – Ред.]. Після скорої смерті тестя став тут Скоморівський адміністратором, а опісля парохом. Тут прожив він до своєї смерті, що наступила дня 16 цвітня 1866 р.» (ЗНТШ, 1919, т. 128, с. 141).

…автор вірша з 1848 р. – Йдеться про К. Скоморівського, який 1848 р. видав листівку з надрукованим під криптонімом «С… t. n. S. . r… і.» віршем «Na czest’ bratej powernuwszych z newoli» (2 go[sic.] Bereznia 1848), в якому вітав учасників польських революційних товариств, що були покарані тюремним ув’язненням.

Шпільберг – фортеця близько Брюнна, що знаходиться в Моравії. Служила в XVIII – XIX ст. місцем ув’язнення.

Куфштейн – старовинна фортеця на правому березі річки Інн, в семидесяти кілометрах від м. Інсбрук – одна із тюрем в Австро-Угорщині.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 50, с. 412 – 413.