Галицько-руські народні приповідки
Іван Франко
Про е-перевидання
Найбільша за обсягом фольклористична праця Івана Франка – «Галицько-руські народні приповідки» – була надрукована в шести томах «Етнографічного збірника», що його видавало Наукове товариство ім. Шевченка у Львові:
1901 р., т. 10. – 200, 8 с. (А – Відати);
1905 р., т. 16. – 25 с., с. 201 – 600 (Відати – Діти);
1907 р., т. 23. – 300 с. (Діти – Кпити);
1908 р., т. 24. – 10 с., с. 301 – 612 (Кравець – Пять);
1909 р., т. 27. – 300 с. (Рабунок – Час);
1910 р., т. 28. – 9 с., с. 301 – 541 (Час – Ячмінь. Доповнення).
Скани цього видання (не завжди якісні) легко доступні в Мережі, наприклад, на сайті Львівського університету ().
Ми пропонуємо цю працю в символьному, доступному для повнотекстового пошуку вигляді.
В нашому перевиданні зроблено наступні зміни проти видання 1901 – 1910 рр.:
1. Орфографія записів приповідок збережена (окрім очевидних друкарських помилок), орфографія ключових слів та коментарів наближена до сучасної української мови (лежанє ⇒ лежання і т. п.). Назви народів, подані у Франка з великої літери, у відповідності до сучасного правопису подано з малої.
2. Наголоси, подані у текстах приповідок, відображаються жирним курсивом, наприклад: житьи, пізнає.
3. Йотовані голосні у фонетичному записі приповідок передаються літерою j (англ. джей, нім. йот, ASCII code 106). Наприклад: хопjить. Це може мати значення при пошуку таких слів. Також слід пам’ятати, що подекуди окрім запису jи (безголовjи, свjита) вживається запис ьи (тельи, грейцарьи). Ці записи збережено так як у друкованому. Слід знати, що написання jи вживається тільки у перших трьох томах (останній раз – Кишка, 22).
4. Виправлено помилки сортування ключових слів, також замість сортування згідно «желехівки» (коли і та ї не розрізняються) запроваджено сортування згідно сучасної абетки. Діалектні написання ключових слів переважно замінено на літературні (наприклад, побліка ⇒ публіка). У випадках значної зміни написання ключових слів додано [у І. Ф. оригінальне ключове слово]
5. Виправлено дрібні помилки нумерації приповідок.
6. Видання має 31091 запис приповіок, із них 28593 в основному корпусі та 2498 у доповненнях (в т. 28, с. 375 – 541). В нашому перевиданні ці доповнення об’єднано з основним потоком, але позначено як [Доповнення 1910 р.]
7. У нечисленних випадках додано [посилання на літературні твори], де використана приповідка.
8. Замінено латинські вирази: scil. на отже, ut supra – як вище. Перевежну частину скорочених слів подано повністю.
9. Для деяких іноземних виразів у коментарях подано переклади у спливаючих підказках.
10. Сороміцькі слова, котрі в друці подано подекуди через дефіс, а подекуди повністю, скрізь подано через дефіс (ср-а, г-ця і т. п.).
Скорочення джерел
В оригінальному виданні список скорочень літератури подано двічі: Етнографічний збірник, 1901 р., т. 10, с. 2 – 8 (разом з переліком географічних назв); 1905 р., т. 16, с. 20 – 24.
В нашому е-перевиданні ці переліки об’єднано, видалено дублікати. Також зроблено наступні зміни:
1, в якості коду книги скрізь вжито повне прізвище першого автора.
2, прізвище доповнене першим словом назви тільки тоді, коли є кілька праць одного автора.
3, коди для текстів латинкою подано латинкою, для текстів кирилицею – кирилицею.
4, перелік відсортовано, так що спочатку йде латинка, потім – кирилиця (у Франка вони були перемішані).
5, де можливо, подано посилання на повні тексти творів у Мережі, при цьому застережено деякі розбіжності із вихідними даними, наведеними Франком.
6, підраховано число згадок скорочення у тексті праці.
Географічний покажчик
В оригінальному виданні список скорочень географічних назв подано чотири рази: Етнографічний збірник, 1901 р., т. 10, с. 2 – 8 (разом з переліком літератури); 1905 р., т. 16, с. 12 – 16; 1908 р., т. 24, с. 6 – 10; 1910 р., т. 28, с. 5 – 8.
В нашому е-перевиданні ці переліки об’єднано, видалено дублікати. Також зроблено наступні зміни:
1. Всі назви населених пунктів подано повністю.
2. До однакових назв додано першу літеру повіту, в якому знаходилось село.
3. Додано вказівки на розміщення населених пунктів за сучасним адміністративним поділом (але райони вказано за поділом, який діяв у 1962 – 2020 рр.), а також підраховано число згадок.
Я висловлюю вдячність Катерині Куковеровій, Василю Старку та Богдану Тихолозу за допомогу в підготовці цього видання.
М. Ж., 28 листопада 2014 – 28 червня 2021 р.
7.47 Мб