Передмова до видання поезій Ю. Федьковича

Іван Франко

Щоб зарадити почуваному від давна недостаткові повних і критичних видань наших чільних письменників, Наукове товариство імени Шевченка постановило приступити до видання «Українсько-руської бібліотеки». Ся «Бібліотека», появляючись неперіодично томами різного об’єму, в форматі такім, як видані Наук. товариством твори Шевченка, повинна не тілько служити для ширшої громади жерелом докладного познайомлення з творчістю головних ратаїв нашого слова, але також основою для дальших наукових студій над ними. В тій ціли повинна вона подавати текст їх творів по змозі автентичний, повний, провірений по рукописам, з доданням усього того, що потрібне для його зрозуміння яко прояви духа автора і певного часу.

Умова, яку Наукове товариство ім. Шевченка восени 1900 року заключило з товариством «Руська Бесіда» в Чернівцях щодо видання творів Федьковича, дала змогу Наук. товариству приступити без відволоки до видання творів буковинського поета. Багата збірка автографів і інших матеріалів, що були досі в посіданні «Руської Бесіди» в Чернівцях, якій сам Федькович полишив свою рукописну спадщину, була взята за основу отсего видання. Ся збірка збагатилася ще деякими автографами, що збереглись у архіві тов. «Просвіта» у Львові, а також деякими паперами, що доси находилися в посіданні приватних людей, а тепер були ласкаво чи то даровані бібліотеці Наукового тов. ім. Шевченка, чи доставлені редакторам Федьковичевих творів у докладних відписах. За цінні причинки, що уможливили доконане сего видання в такій Формі і в такій повноті, як отсе бачимо, належиться прилюдна подяка поперед усего хвальним виділам товариств «Руська Бесіда» в Чернівцях і «Просвіта» у Львові, далі панам: проф. Ст. Смаль Стоцькому в Чернівцях, д-ру В. Галінові там же, д-ру М. Бучинському в Станіславові, д. Р. Заклинському там же, послові Ол. Барвінському у Львові, д-ру А. Кобилянському у Львові, послові проф. Ю. Романчукові у Львові, проф. К. Горбалеві в Перемишлі, о. Стефановичеві у Львові, проф. Дм. Левкевичеві в Перемишлі і д. Павлові Кирчову в Струтині.

Доконання видання поручив виділ Наук. тов. ім. Шевченка філологічній секції, яка на кількох засіданнях обговорювала план і методу видання. Роздивившися в матеріалі, підписаний референт подав план видати твори Федьковича в чотирьох томах, а то в першім томі поезії, в другім повісті, в третім драматичні твори, а в четвертім усе те, що не війшло би до трьох перших, надто листи поетові, документи та матеріали до його біографії, бібліографію його писань, словарець рідких слів, що трапляються в його творах, і в кінці вступну студію, яка була би пробою синтези всего біографічного та історично-літературного матеріалу та пробою повної і всесторонної характеристики нашого поета на тлі його часу і окруження.

Секція згодилася на сей план. Що ж до методи видання, то ухвалено порядкувати твори в кождім томі по змозі хронологічно, з захованням таких груп, у які складав їх сам автор. Текст кождого твору повинен був бути провірений по рукопису, а де його нема, в основу мав кластися першодрук. Варіанти першодрука від автографу або інших друків від першодрука повинні бути зазначені в нотах: розуміється, що передруки в шкільних читанках були виключені, бо тут звичайно препаровано текст поета для педагогічних цілей; тілько в однім-однісінькім випадку текст шкільного друку репродуковано в отсьому виданні (стор. 509 – 510), бо сей твір тілько раз у тім виданні був друкований, очевидно з автографу, а автограф не дійшов до нас.

Специяльно щодо впорядкованя першого тому підписаний референт предложив секції до вирішення ще одно питання: як поступити з тими поезіями та віршами Федьковича, що різними часами були писані для педагогічного, моралізаційного або якого іншого вжитку, та з тими, що були писані по-німецьки? Чи втягати їх у загальну хронологічну чергу, чи вилучити в окремі групи, щоб вони, розсипані з хронологічного порядку між іншими поезіями, не псували їх враження тай самі не тратили свойого окремого, педагогічного характеру. Секція рішила всі ті вірші виділити окремо і печатати в окремій групі чи групах, держачися в рамах кождої з тих груп хронологічного порядку.

От тим то й вийшло, що в двох відділах отсего тома, а власне в «» і в «» усе зачинаєся від найдавніших Федьковичевих писань, належних до даної категорії. Хоча се може видатися відступленням від хронологічної методи а прийняттям методи видавання поезій по категоріям, то проте надіємось, що се не буде вважатись хибою сего видання, бо ж тут сам відмінний характер а подекуди й язик домагався такого виділення, та й сам Федькович дав тут недвозначний провід, групуючи ті свої писання в певні більше-менше заокруглені і органічні цілості (, , , і т. д.).

До вимогів критичного видання належить також заховання мови і діалектових відтінків автора, особливо важне там, де маємо перед собою автора такого як Федькович, нерозлучно зв’язаного з Гуцульщиною і її характерним діалектом. І хоча не можна сказати, щоб Федькович писав діалектом, хоча його мова являється українською літературною мовою, тою самою, якою писали Квітка, Шевченко і пізнійші кращі наші письменники, то все таки те загально-українське язикове тло у Федьковича підмальоване в досить значній мірі прикметами галицького, спеціально гуцульського діалекту, яких не заховати значило би не в однім разі сфальшувати язикову фізіономію твору.

Щодо правописі висловлено в секцій однодушну думку, щоб держатися в основі загально прийнятої тепер і уживаної в виданнях Наук. товариства ім. Шевченка шкільної фонетичної правописі, але завсіди в таких межах, щоб нею не затирано чи то діалектові, чи деякі інші правописні особливості автора (прим. його dat. fem. добрі зам. добрій, його спосіб писання раз ходить, роблять, то знов ходит, роблят, його мягчене або немягчене в таких словах, як руский і руський, гуцулский і гуцулський і т. і.).

Редакцію взяли на себе члени секції проф. д-р. Олександер Колесса і д-р. Іван Франко і поділили між собою працю так, що д-р. Франко обняв редакцію першого тому, проф. Колесса другого і третього часті першої (орігінальних драматичних творів Федьковича). Друга часть третього тому, тобто Федьковичеві переклади «Макбета» і «Гамлета» Шекспіра та «Мазепи» Руд. Готшаля, а також четвертий том вийде під редакцією д-ра Ів. Франка. Зрештою в часі друкування першого тому проф. Ол. Колесса читав одну коректу кождого аркуша і не раз робив свої уваги; так само і при видаванні дальших томів оба редактори вестимуть роботу в ненастанному порозумінні. Задля надзвичайної трудності в стягненні, впорядкованні та зредагованні матеріалу, вміщеного в першім томі, а також задля надзвичайно утяжливої коректи (через неконсеквенції писовні в автографах, які редакция силкувалася по змозі шанувати, див. напр. Слово о полку Ігоревім першу і другу половину) друк отсего тома протягся без малого 10 місяців. Маємо надію, що друк дальших томів піде швидше і що до кінця 1902 р. українсько-руська громада буде мати в руках бодай три перші томи повного видання творів Федьковича в руках.

Щоб для найширших кругів зробити доступними найкращі Федьковичеві твори, постановив виділ Наукового тов. ім. Шевченка на основі отсего повного видання зробити менше видане вибраних творів Ф-ча для ужитку молодіжи і менше заможних читачів. Се видане буде обіймати тілько два томи і міститиме в першім томі вибір поезій, а в другім томі вибір повістей Федьковича. Редакцією сего скороченого видання з поручення виділу Наукового тов. ім. Шевченка займається проф. Ілля Кокорудз.

Хоча над коректою отсего тома сліпали оба редактори, бажаючи і з сього боку зробити се видане гідним пам’яті найбільшого поета зеленої Буковини, хоча деякі аркуші переходили 4 й 5, а ні один не переходив менше як 3 коректи, то все таки на жаль лишилися в тексті деякі помилки, чи то не добачені в коректі, чи зроблені припадково при монтуванні складу на машині.

Передаючи до рук нашої громади отсей перший том писань Федьковича, редакція потішає себе думкою, що сповнила совісно вложену на неї Наук. товариством ім. Шевченка задачу і не вронила ані одного листочка з доступної їй письменської спадщини незабутнього поета. На жаль, дечого з його поетичних творів редакторам таки не вдалось роздобути. Згадаємо тут поперед усього «Посланіє», що було написане мабуть 1867 р. (див. нота на стор. 307) і що по смерті Вол. Навроцького знаходилося між його паперами, та тепер затратилося мабуть безповоротно. Ще деякі автографи Федьковичевих поезій, знайдені між посмертними паперами пок. В. Навроцького, знаходяться в приватних руках, та на жаль лишились редакторам недоступні.

Отсей том оздоблений портретом Федьковича в офіцерськім мундирі і фотографованою подобизною найстаршого автографу його руської поезії, підложеної ним самим під ноти.

У Львові д. 7 лютого 1902 р.

Примітки

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 5 – 10.