Лист до редакції «Діла»

Іван Франко

Світла редакціє! Надіюсь, що не відмовите помістити отсих кілька слів у своїй шановній часописі як відповідь на наш зазив, обернений до мене особисто в ч[ислі] 30 «Діла» в статейці «З регістру клевет». Признаюсь, статейка та трохи здивувала мене. Звісно, здивував мене її грубий і простацький тон, до котрого я, пильний читач «Діла» з часів «нової ери», доволі вже звик. А здивувала мене, з одного боку, нічим не заслужена ласка для мене шановної редакції «Діла», котра зволила пригадати собі, що я не тільки польський журналіст, але також і руський писатель, хоч від останнього разу, коли я для шановної редакції був тільки польським журналістом, ніщо властиво не змінилося.

А з другого боку, здивувала мене чимало забутливість шановної редакції, котра з пафосом, покликуючись на мою «дрібку честі», запитує мене: коли і кому обіцював п. Романчук рясні «посади і аванси»? Думаю, що шановна редакція повинна би ліпше тямити, що і коли обіцював голова партії, котрої органом служить «Діло». Я як чоловік посторонній можу привести тільки те, що чув на власні вуха з уст д. Романчука на останніх зборах Народної ради д[ня] 26 грудня 1890 р. в великій залі Народного дому і що опісля було дословно видруковане в ч[ислі] 283 «Діла» з р. 1890. Не потребую пригадувати, що був се перший прилюдний виступ д. Романчука після звісної угоди і що д. Романчук робив зібраним в зовсім категоричній формі надію на зміну дотеперішньої системи правительственної супроти русинів. А система та, по словам д. Романчука, грішила, між іншим, ось чим:

«Важніші посади в адміністрації і судівництві не заміщуються майже зовсім русинами; в раді шкільній є тільки один сталий член русин, майже так само буває в радах окружних, на університеті Львівськім робляться всякі перепони руським доцентурам і професорам; руські урядники, учителі, священики дізнають всяких секатур і поминаються при компетуванні о вищі посади».

Ся іменно «система правительственна» в «новій ері» мала бути зміненою відповідно до потреб русинів, а потреби ті зібрав д. Романчук у своїй (читаній) промові в шести точках, з котрих п’ять наводжу:

«1. Щоби при обсаджуванні вищих посад в адміністрації і судівництві увзгляднювано також русинів;

3. Щоби урядники і учителі русини при авансах і в кождім іншім взгляді були нарівні трактовані з другими;

4. Щоби в міністерстві просвіти був один вищий урядник русин для справ руського шкільництва і гр[еко]-к[атолицької] церкви;

5. Щоби для руських шкіл народних інспекторами і учителями іменовано тільки такі особи, котрі докладно знають руський язик;

6. Щоби при обсаджуванні гр[еко]-к[атолицьких] капітул і парохій уважано перед всім на спосібність і заслуги компетентів».

Не входячи тут в критику і розбір тих точок, я осмілююся сконстатувати, що мова в них іменно тільки про посади і аванси для русинів; обіцюючи зміну системи правительственної, д. Романчук обіцював іменно се, і так його певно розуміли всі зібрані.

Шановна редакція запитує мене ще в додатку і також з закликом до моєї «дрібки честі», «котрі-то народовці» осягнули або мають обіцяні «посади і аванси?» Не знаю, що дало шановній редакції право мене о се питати – мої слова, певне, такого права їй не дали. Шановна редакція зводить з сим запитанням обернутися до компетентнішого джерела, а іменно до автора вищенаведених пунктів і до тих, що з ним разом так шумно робили руській суспільності надію на скору зміну «системи правительственно) супроти русинів».

Остаюсь з повним поважанням

Іван Франко Львів, д[ня] 23 февр[аля] 1892

Від того часу минуло вже півтора тижня, а «Діло» все ще «жде на відповідь» і лишає свою публіку в тім переконанні, що на його запитання я не міг найти ніякої відповіді. А тим часом річ, мабуть, мається зовсім противно і редакція «Діла», сама непотрібно приперши себе до стіни, встидається признати, що «програма Романчука – то тілько евфемічно прозвані «рясні посади і аванси».

Ще одна увага. Панове «умірковані ліберали» з «Діла» так часто говорять про тероризм і нетолеранцію радикалів. Та все ж таки радикали, хоч, може, не одним і грішать (хто в світі безгрішний!), не мають того звичаю затикати в своїх публікаціях уста людям відмінних, а то й ворожих поглядів для висказу їх думок. Панове ліберали, навіть такі «умірковані», як бувший редактор «Світа», а нинішній редактор «Діла», повинні хоч в тім згляді «терористам» радикалам присвічувати своїм приміром.

Львів, дня 4 марта 1892. Іван Франко.

Примітки

Газета «Діло» (1892, № 30) опублікувала матеріал підзаголовком «З регістру клевет», в якому виступила з нападками на письменника, начебто він у некролозі Д. Гладиловича звів наклеп на програму лідера партії «народовців» Ю. Романчука, проголошену ним у 1890 р. На ці звинувачення І. Франко відповів редакції газети оцим листом від 23 лютого 1892 р.

Лист І. Франка був надрукований у журналі «Народ», 1892, № 5-6, с. 82 – 83, а згодом в газеті «Діло» від 23 березня 1892 р.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 46, ч. 2, с. 369 – 370.