Народний празник
Іван Франко
В слідуючім році, 1898, припадає багато роковин, дуже важних для нашого народу. Ітак, на весну, перед Великоднем, припадають 300-літні роковини повстання наших русько-українських селян на всім просторі від Дніпра аж по Сан проти шляхетського панування за покликом Богдана Хмельницького. В битвах на Жовтих Водах, коло Корсуня і Пилявець, козацька та хлопська чернь розтрощила шляхетську силу, а численними «загонами» змела з лиця української землі шляхетське та жидівське панування. Правда, пізніші козацькі війни, що вийшли з того великого повстання, причинили нашому народові багато лиха, та все-таки не треба забувати, що ті війни підрізали також в самім корені силу Польщі, силу польського панування над руським хлопом.
Рівночасно з тою великою річницею припадає й друга, коли то нашим хлопам судилося по 250 літах одержати те, чого домагалися ще в р. 1648, т. є. знесення неволі і панщини. Аж 17 цвітня 1848 цісарським патентом скасовано панщину в Галичині і подаровано хлопам ті грунти, на котрих від діда-прадіда кроваво робили і за котрі з покоління в покоління відроблювали панщину, давали данину та терпіли всякі знущання. Ще 250 років від часів Хмельницького мусили наші люди стогнати в тім тяжкім ярмі. Треба було аж кровавої науки 1846 року, щоби переконати австрійський уряд про конечність скасування панщини; польської шляхти ніяка наука не в силі була про се переконати. Правда, в 1848 році дехто замахнувся був дарувати хлопам панщину добровільно, маючи надію потягнути тим людей до повстання за відбудування Польщі. Але потім, коли уряд зажадав від панів нотаріального посвідчення, що справді дарували хлопам панщину зовсім безвідплатно, ані один до того не признався.
Австрійський уряд зніс панщину в Галичині швидше, ніж у інших краях, зніс для того, щоби притягнути хлопів на свій бік, якби шляхта задумала зробити повстання. Уряд пообіцяв у першім патенті хлопам більше, ніж міг додержати, а замість дістати «волю» задармо, мусили хлопи заплатити за неї більше як 250 мільйонів ринських. Значить, про даровизну нема ані мови, і коли чим важна для нас 50-та річниця знесення панщини, то хіба тим, що те знесення дало нашому хлопові можність по-людськи жити, хоч, з другого боку, сплата за панщину і інші нові тягарі помалу підкопали у нього ту можність і чимраз твердше зводять його на жебрака.
Ще одна важна річниця припадає в 1898 році. Власне в тім році мине 100 літ, як у Росії появилася перша книжка, написана нашою народною, хлопською мовою, – перші частини «» Котляревського. Здавалося би, що супроти таких великих подій, як хлопське повстання 1648 р. і скасування панщини 1848 р., така річ, як видрукування невеличкої книжки народною мовою не має великої ваги. А тим часом хто ще знає, чи власне ті соті роковини появлення невеличкої книжки Котляревського не будуть, може, найважнішою пам’яткою?
Бо прошу подумати! В р. 1648 піднялися наші люди, розілляли багато крові своєї і чужої, і що з того вийшло? По кількох роках страшної боротьби половина України перейшла під Московщину, друга половина була страшенно спустошена, лишилася під Польщею, а хоч з часом дійшло до того, що Польща впала, та нашим людям ще від того не зараз стало ліпше. Візьмім 1848 рік. Що з того, що хлопа увільнили з ярма панщини, коли його, темного та непорадного, швидко по тому запутали процесами за ліси і пасовиська, затуманили пропінацією, кинули в обійми лихви, облущили банками, ліцитаціями і погнали на еміграцію!
А маленька книжка Котляревського була немов те сім’я – мале і незначуче, та коли його всадите в землю, то воно розростається і робиться великим деревом. Книжка Котляревського була першим знаком того, що вчені, освічені люди починають привертатися серцем до простого люду, починають не тільки говорити і писати його мовою, але бачити в нім брата, любити його і працювати для його просвіти. І за сто літ від появлення книжки Котляревського зробилося з нами велике чудо. Чого ми не здобули кровавим танцем Хмельниччини, чого нам не дали, бо не могли дати цісарські патенти, те починаємо собі здобувати власною духовою, просвітньою працею.
І коли нині люди по світі знають дещо про русинів і шанують їх, то не за війни Хмельницького і не за цісарські патенти, видавані на їх користь, але за їх власну працю, за той дух щирої любові до хлопа, до кождого кривдженого і неволеного, який віє в руських народних піснях, у писаннях Котляревського, Квітки, Шевченка, Шашкевича, Марка Вовчка, Федьковича, Мирного і інших. У освічених народів є звичай, що такі важні роковини обходять урочисто, щоби для старих і малих відсвіжити згадку про них, вияснити їх значення, підняти духа, заохотити до дальшої праці. І у нас різні люди і товариства забираються святкувати пам’ятки 1898 року.
Наукове товариство імені Шевченка лагодить видання всіх писань Котляревського, а надто хоче окремою книгою видати акти і судові записи про ті хлопські бунти та розрухи, які були в р. 1648 в нинішній Галичині. Се буде дуже важний причинок до пізнання того часу. Народовці, злучені з москвофілами, задумали обходити пам’ятку скасування панщини, та разом з тим злучити пам’ятку вступления на трон нашого цісара Франца-Йосифа, хоч ті дві пам’ятки не сходяться докупи, бо панщину в Галичині скасував цісар Фердінанд патентом 17 цвітня, а цісар Франц-Йосиф настав аж пізно восени того року. Головною точкою того народовсько-москвофільського празника буде служба божа, що відправиться перший раз у новій руській церкві, збудованій при Народнім домі, на руїнах збомбардованого в р. 1848 університету. Ми, радикали, постараємося в тім ювілейнім році святкувати пам’ять визволення нашого народу з-під панщизняної неволі, а в який спосіб будемо обходити сей ювілей, се вискаже наш партійний з’їзд.
Примітки
Вперше надруковано в газ. «Громадський голос», 1897, № 11, 1 червня, с. 90 – 91.
Подається за першодруком.
…в 1848 році дехто замахнувся був дарувати хлопам панщину добровільно… – Весною 1848 р. деякі польські поміщики стали демагогічно обіцяти селянам безплатне звільнення від панщини, якщо вони підтримають їх у повстанні за відбудову Польщі. В дійсності вони не збиралися цього робити, а сама обіцянка була з самого початку обманом.
Австрійський уряд зніс панщину в Галичині швидше, ніж у інших краях… – Наляканий розмахом селянського руху в Галичині, австрійський уряд скасував тут панщину 17 квітня 1848 р. В інших провінціях австрійської монархії панщину було скасовано 7 вересня 1848 р.
…появилася перша книжка, написана нашою народною, хлопською мовою, – перші частини «Енеїди» Котляревського. – Йдеться про перші три частини поеми І. П. Котляревського «Енеїда», надруковані 1798 р. в Петербурзі.
…затуманили пропінацією… – Після революції 1848 р. у поміщиків залишилося не скасованим монопольне право на виробництво і продаж горілки (так зване право пропінації), якою вони споювали селян. Пияцтво на селі набрало тоді страхітливих розмірів.
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 46, ч. 2, с. 333 – 335.