Опись святого вечера
Іван Франко
За темні гори сонце ся ховає,
По широкім поли сніг ся полискає;
Ту мороз тисне, а вітер свисне,
Закурит снігом – і втихне мигом.
Вже всходит зоря, а місяць з моря,
Ясний і чистий, як лице Бога,
Вже поступає своєв дорогов.
Із міста люди дорогов всюди
Вже повертают і розмовляют,
Бо наступає велике свято,
Приносит людям втіхи богато:
Різдво Христово… Вни поспішают
З торгу із міста; вже ся зближают
До села свого, що у долині
Он там за лісом при поточині…
В селі роботу всі докінчают,
Обори прячут, дівки змивают
Столи, полиці, а молодиці
Стоят при печі та хліб саджают,
Слуги з стодоли в хату вертают.
Вже всьо готово… Діти на полу
Гудят, а старші собі посполу
Щось розмовляют; всі ся втішают…
Вже ся стемніло, – газдиня взяла,
В нове горнятко угля набрала
І сафатини: «Ходи-но, сину,
Засвіти свічку, що на припічку,
Пійдем до стайні корів кадити,
Щоб були файні…»
І вийшла мати з сином із хати…
Як ся впорали, в хату вертали.
Вже всьо готово, – а слуги входят,
Сіно, солому і сніп уносят.
Із них найстарший у дверіх став,
Для дому щастя оттак желав:
«Вінчую вас, чесний пане господарю,
Тим Христом рожденним,
Що зняв з людей кару! –
Нехай ваш дом буде веселий, щасливий,
Най ся вам худібка веде уродлива,
Най вам сади родят,
Най вам ниви плодят,
Най вам ся усе поводит!» –
«Дай Боже, дай Боже!» – усі закричали,
Солому по хаті діти розстилали
І голосом всяких звірят удавали:
Тото кури, гуси, то воли, телята,
Тото качки, коні, а тамто ягнята…
А слуги лави і стів вкривают
Сіном пахучим і накривают
Білим обрусом в пам’ять Ісуса,
Що народився й лежав на сіні,
В пелени вкритий в пустій яскині.
Як братья рідні всі ся стискают,
Взаїмно щастя собі желают…
Свята година – вже ся зближає
Час ожаданий; всі ся вмивают
І молят Бога, щоб на сем світі
Дав їм прожити, Його славити
В щастю, спокою на многа літа…
Вечеря готова, за стів сідают,
В Бозі надія, – та й споживают.
Примітки
Твір є літературним завданням, яке виконував І. Франко, навчаючись у 4-му класі дрогобицької гімназії. Зберігся у зошиті «Задачі рускіи» (див. коментар до попереднього вірша).
Опубліковано 1936 р. в журналі «Вісник» (кн. 7/8, с. 542 – 544). Автор публікації В. Дорошенко у супровідній статті про цей твір писав:
«Останній вірш, що дійшов до нас, се властиво продовження попереднього, але без порівняння значно кращий за нього і щодо форми, і щодо змісту. Силабічний вірш пливе тут легше, наслідуючи знайомі строфи бурсацьких орацій. Деякі рядки, як на молодого хлопця, й зовсім не погані й зраджують безперечний поетичний хист. Вдалася юнакові й сама картина вечера, змальована пластично й з докладним зображенням колишніх звичаїв, зв’язаних із Св[ятим] вечером. Сей Франків опис має значний інтерес документальності й для вченого етнографа…» (там само, с. 539 – 540).
Подається за автографом (ф. 3, № 207, с. 18 – 19).
Святий вечір – святкується напередодні Різдва Христового (див. коментар до попереднього твору).
…прячут… (діал.) – дають лад.
…корів кадити… – Тобто обкурювали худобу димом згідно з народно-релігійним ритуалом.
Микола Бондар
Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 52, с. 307 – 309.