Опись зими
Іван Франко
Гей! що то ся так біліє,
Як би гуси в поли,
А що то так, як мотилі,
Літає поволи?
Гей! минуло уже літо,
Минула й весна,
Вже минула й глуха осінь,
Настала зима!
Гей! уже листя із дерев
Повідпадали,
Всякі зілля, всякі трави
Поусихали! –
Гей, тото не гуси в поли
Тамка осіли,
Сніги поле укривают,
Блищачії, білі!
Гей, тото вам не мотилі
Кругом літают,
То легкі платочки снігу
Згори спадают!
Гей, на поли не видати
І худобини,
Стоїть в стайні при жолобі
Кождої днини!
Гей! вже пастухи не грают
Та на фуярках,
Худоба ся не чорніє
В полі по горбках!
Гей! вже від нас відлетіли
Бузьки, журавлі,
І ластівки, соловії,
Деркачі, чаплі!
Гей! відлетіли всі пташки,
Що в літі співали
І нас своїм голосочком
Всіх розвеселяли!
Гей! дивітся, метелиця!
Вітер снігом курит,
А воробець і ворона
0 їжу ся журит!
Кури, гуси, всяке птаство
Під стріхи ся пхає,
Дівки прядут на припічку
Та й пісні співают.
Надолину з стріхи висят
Сомплі ледовії…
А там люди розкопуют
Заспи сніговії…
«Ну, вже тихо; ану борше
Сани витягайте, –
Нема чо’ дома сидіти –
Воли запрягайте!
Тра буде латри возити». –
А там знов стежками
Ідут собі подорожні
З міста з кошівками.
Ту знов їдут дорогою
Сани із дровами,
Господарі у кожухах
Їдут із бичами.
А на поли чорний ворон
Літає та краче, –
А з села десь – троха чути
Що дитина плаче.
Але й зима також свої
Приємності має,
1 великих свят у зимі
Много припадає:
І так у грудню приходит
Рождество Христово,
Що прийшов нам возвістити
Спасенія слово.
На Рождество всі ся звикли
Дуже утішати,
Просят Бога, щоби їм дав
Другого діждати.
А під вікном колядники
«Предвічний, – співают, –
Народився для нас, грішних», –
І щастя желают
Для дому і господаря.
Дальше – друге свято
Єсть Іордань, тогди людей
Сходится богато,
Ідут на водосвятіє,
Води набирают,
І водов тов свяченою
Доми обкрапляют.
Дальше Новий рік приходит,
Та й поволи зима сходит.
Потім весна наступає,
Поволи й тота минає,
Дальше літо, осінь, зима…
Та й знов уже року нема.
А й літа женут стрілою
Та й несут наш вік з собою!
Тож завше ся тра молити,
Господа не тра гнівити,
Щоби нам дав в небі жити.
Примітки
Вірші «Опись зими» та «Опись святого вечера» є найбільш ранніми поетичними творами із відомої спадщини І. Франка. Сам письменник свого часу в «Передмові», датованій 1910 р., до другого видання повісті «Петрії й Довбушуки» (Чернівці, 1913) зазначав :
«Ще від четвертої гімназіальної кляси в Дрогобичі я почав писати вірші за прикладом мойого старшого товариша Ізидора Пасічинського. Перший мій вірш п[ід] заголовком «Великдень був присвячений пам’яті мойого батька Якова Франка, що вмер опівночі Великодньої суботи 1865 р. Другий вірш з описом зими, поданий як шкільна задача учителеві руської мови, був предметом критики того вчителя, Івана Верхратського, на годині руської мови…» (22, 327).
Вірш «Великдень» на сьогодні не відомий. Тимчасом до нас дійшов другий вірш, про який згадує письменник, у зошиті із заголовком «Шкільні завдання. IV клас. Задачі рускіи» – напис олівцем невідомою рукою: «1871 рік». Зошит збережено цим же вчителем I. Верхратським, а по його смерті вдовою Верхратського у 1935 р. передано Науковому товариству імені Шевченка у Львові (зберігається у відділі рукописів та текстології Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України). У зошиті вміщено п’ять виконаних юним Франком літературних завдань: три написано прозою (І. Опись літа II. Хосен води. III. Опись пожару) та два – віршем (IV. Опись зими V. Опись святого вечера), Три останні твори із тут зазначених вперше опубліковано в журн.: Вісник: Місячник літератури, мистецтва, науки й громадського життя. – 1936. – Т. III. – Кн. 7/8. – С. 540 – 544), у супроводі статті В. Дорошенка «Шкільні задачі Івана Франка».
У зошиті після тексту твору «Опись зими» зазначена (рукою І. Верхратського) оцінка завдання: «Вдоволяє. Пильність заслугує на похвалу».
Рядки 5 – 16, 61 – 68, 89 – 92 процитовано в монографії Б, Бунчука «Віршування Івана Франка» (Чернівці, 2000, с. 44).
Подається за автографом (ф. 3, № 207, с 14 – 17).
Пасічинський Ізидор(1853 – 1930) – поет, прозаїк, публіцист, фольклорист, свої перші вірші друкував у журналі «Ластівка» 1870 р., ще будучи учнем дрогобицької гімназії, У «Друзі» 1876 р. опубліковано рецензію на його твори (поеми), автором якої М. Возня: уважає І. Франка.
Верхратський Іван (1846 – 1919) – письменник, мовознавець, природознавець, перекладач. Учителював у гімназіях Дрогобича (де серед його учнів був І. Франко), Станіславова, Львова. Франке» критично ставився до поетичних спроб І. Верхратського (див. рецензії на збірки Верхратського «Стрижок» і «Тріолети» у т. 26 Зібрання творів). Зі свого боку, І. Верхратський у відповідь на ці та інші пізніші Франкові закиди написав памфлет «Злобні видумки д-ра Франка» (Львів, 1907).
…І так у грудню приходит Рождество Христово… – Свято Різдва Христового автор подає за старим стилем, де воно припадало на 25 грудня; за новим стилем – це 7 січня.
…друге свято єсть Іордань… – Свято Хрещення Господнього, яке відбулось у ріці Йордан; за старим стилем святкується 6 січня (19 січня за новим стилем).
Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 52, с. 305 – 307.