До Ц[еліни] Ж[уровської]

Іван Франко

Jak pająk sam ze siebie srebrne nici snuje

I w misternej tkaniny układa je sploty,

Tak serce me tę powieść usnuło z tęsknoty,

Z tego, co cierpię skrycie, czym żyję, co czuję.

Ja nie chcę być pająkiem, swycli marzeń tkaniną

Nie chcę łowić twych uczuć i twego wejrzenia;

Rozłączył nas wał życia, niech więc te marzenia

Zaklęte w słowa żyją, z chorym sercem giną.

Tak muszla, gdy w jej wnętrze ostry kamyk

Zamyka się, w swe ciało wciska grot raniący,

Najlepsze swoje soki wkoło niego sączy,

Aż zginie, lecz z niej perła na twej szyi świeci.

Написано д[ня] 11 лютого 1888 р., досі не друковано.

Як павук сам з себе снує срібні нитки

І в майстерне мереживо укладає їхнє сплетіння,

Так серце моє цей вірш виплело з журби,

З того, чим страждаю таємно, чим живу, що почуваю.

Я не хочу бути павуком, своїх мрій плетінням

Не хочу ловити твоїх почуттів і твого погляду;

Нас розлучив вал життя, отже, нехай ці мрії,

Закляті в слова, живуть, з хворим серцем гинуть.

Так черепашка, коли в її нутрі гострий камінець

Закривають, в своє тільце втискає вістря, що ранить,

Найкращі свої соки навколо нього сочить,

Аж поки не загине, та з неї перла на твоїй шиї світять.

(польськ.). – Ред.

Примітки

Вперше надруковано у кн.: «Літературна спадщина. Т. І. Іван Франко», с. 32.

Подається за автографом (ф. 3, № 232, с. 147).

Целіна Журовська – знайома поета.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 407.