«Душе моя! Душе душі моєї…»

Іван Франко

Душе моя! Душе душі моєї!

Мов мушля острий камінець в утробі

Роками носить у німому болю,

Аж поки соком жизності своєї

Той камінець у дорогую перлу

Не перемінить, – так я жаль о тобі

І потолочену любов завмер[лу]

У серці ношу і надармо молю

Їй смерті, смерті!

Душе моя! Мов конар з пнем предивно,

Так ти зрослась зо мною нерозривно.

Чи гріх, чи два на душу я положу –

Ну що ж, коли не можу та й не можу

Тебе віддерти.

Лице твоє, чудове і невинне,

Отут раз в раз у серці моїм сяє.

І вся ти тут, мов марево дитинне,

І жадний пил на тебе не сідає

Ні жадна пляма. Чиста, мов хрусталь,

Як сонце, ясна ти передо мною.

Я п’ю твій блиск, хоч він мені важкою

Отрутою, бо ми навік, навік

Розлучені! І все те щастя гоже

Комусь дісталось, а мені дать мо[же]

Лиш вічний жаль!

Душе моя! Моя, а так чужая,

Така далека ти і недосягла!

Чому моя душа тебе бажає,

Твоя ж на мене й глянуть не забагла?

А лиш летить кудись непевним шляхом

За власного призначення огнями,

Аж поки яр подвійний межи нами

Не ляже і не обезкрилить душі

Смертельним жахом.

Примітки

Вперше надруковано М. Возняком у кн.: «Іван Франко», 1926, с. 240 – 241.

У записній книжечці (ф 3, № 206) вірш іде другим у циклі, що складається з п’яти поезій: І. «По довгім важкім отупінню», II. «Душе моя! Душе душі моєї!…», III. «Я нелюд! Часто, щоб здушить», IV. «Так сталось! В труні металевій нині», V. «Як на вулиці зустрінеш». Умовно датується 1888 р. на тій підставі, що написаний серед творів, датованих 1888 р. Наступні вірші датуються поетом 1889 р.

Подається за автографом (ф. 3, № 206, с. 53 – 54).

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 406 – 407.