Киця

Іван Франко

Плакала киця на кухни,

Аж їй очиці попухли.

«Чого ти, киценько, плачеш,

Їсти чи питоньки хочеш?»

«Їсти ні пити не хочу,

З тяжкої жалості плачу.

Сам кухар сметанку злизав,

На мене, кицюню, сказав.

Хтів мені лапки побити,

Чим же я буду ходити?»

«Скажи ж нам, киценько мила,

Як ти ся в нього просила?»

«Я му сказала: Ой пане,

Най тобі жаль мене стане!

Не бий ти кицю мізерну,

Я тобі шкоду поверну,

Настане ранок майовий,

Піду я в поле на лови;

Походжу мало чи много,

Зайчика зловлю малого,

Тобі принесу живого.

Воробці в стрісі укриті

І перепілонька в житі,

Все те моя буде здобич,

Сли мені буби не зробиш.

А як полуднє настане,

Пригріє сонце весняне,

Скриються зайчики й птахи,

Я влізу в воду по пахи,

Я всі броди переброджу,

Вже ся на хитрість спроможу,

Вже ся спроможу на шутку,

Наставлю хвостик, як вудку,

Наловлю рибок я много,

А все для тебе, їй-богу!»

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Дзвінок», 1891, № 8, с. 68, під псевдонімом Мирон.

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 420 – 421.