Лисова пригода
Іван Франко
З курника прибігла жінка,
Руки в неї аж тряслись…
«Чоловіче, бійся бога,
Задушив нам курку лис!»
Чоловік не глупий вдався.
Грізно закричав: «Го-го!
Дай лишень мені сю курку,
Нею зловлю я його!»
В паркані при самій хвіртці
Дірка при землі була;
Він сильце поклав на хвіртці,
Далі курочка лягла.
Лис Микита йде й міркує:
Що би то зробити слід?
Конче треба курку вкрасти,
Щоб на завтра був обід.
Не роздумуючи довго,
Шусть у дірку, курку хап!
Ой, нещастя! В тій же хвилі
І сильце за шию цап!
Шарпнув лис – ще гірше стало.
Переляканий глядить,
Аж з обухом величезним
З хати чоловік біжить.
Лис, не думавши багато,
Шусть у дірку за паркан,
Чоловік собі міркує:
«Вже тобі я раду дам!»
Виліз на паркан низенький,
Приклякнув і замахнувсь –
Геп! Лис знову шусть у дірку,
Хлоп упав, аж ізвихнувсь.
Ось мужик сидить і стогне,
Онде лис за парканом.
«Почекай ти, клятий лисе,
Дам тобі я топором!»
Швидко хвірткою вбігає
На подвір’я чоловік.
Лис у дірку шусть щодуху,
Від обуха цупко втік.
Бачить хлоп, що сам не зможе
Злого лиса доконать,
Ось почав він, що є сили,
Жінку з хати викликать.
Жінка хопила за вили
І на поміч вже біжить.
От тепер, мій лисе милий,
Вже тобі, мабуть, не жить.
Хлоп знадвору із обухом,
Баба з вилами в дворі.
Лис крізь дірку скочив духом…
«Шпигай, жінко! Він в дірі!»
Та не встигла шпигнуть жінка,
Попри ноги лис махнув.
Ледве встигла озирнутись,
Він в діру назад шульнув.
Там, піднявши вверх сокиру,
Хлоп уже на нього ждав,
Розмахнувся, змірив добре
І щосили разом втяв.
Сли б на волос поспішився,
Згиб би лис ані мур-мур,
А тим часом лис скрутився,
А мужик розтяв лиш шнур.
Чувшись вільним, лис за курку
Та й махнув, куди видать,
Чоловік став наче дурень,
Жінка теж ні в дві ні в п’ять.
Каже жінка: «Ей, ти, чопе!
Чом обухом ти не бив?»
Сплюнув чоловік зо злості
Та й ще жінку насварив.
Примітки
Вперше надруковано в журн. «Дзвінок», 1894, № 8, с. 173 – 176.
Подається за першодруком.
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 430 – 432.