Бог заплатив

Іван Франко

Іде Семен утруджений

Із поля додому,

Несе косу… Болять крижі…

Нелегко самому

Працювати! Тяг косою

Від рана аж доси,

Та за теє, слава Богу,

Полягли покоси.

«Слава Богу!» – Семен шепче,

Домів поспішає.

Ось і річка, – через кладку

Хисткую ступає.

А у річці жовтим валом

Повінь котить води:

Видно, в горах тучі впали –

Не дай Боже шкоди!

Не встиг Семен через кладку

Перейти помалу, –

Чує, діти закричали:

Одно в воду впало.

Тут над кручею гуляли,

І одно спіткнулось…

Зиркнув Семен, – в жовтих хвилях

Зникло, захлинулось.

«Що робити? Милий Боже!

Сам плавать не вмію,

Та дитя втоне напевно!

Що я, бідний, вдію?»

І, не думаючи довго,

Косу геть кидає

І в ту воду каламутну,

Як був, поринає.

І хоч валом жовта хвиля

На нього валиться,

Таки здужав з дитиною

На берег добиться.

«Слава Богу! – Семен шепче,

Що жива дитина!

Та чия се?» Глянув, крикнув,

Пізнав – свого сина.

Примітки

Уперше надруковано у кн.: Читанка руська для другої кляси шкіл середніх. – Львів, 1895. – С. 223 – 224, без підп.

Вірш було вміщено у вид.: Франко І. Твори: У 20 т. – Т. 13. – С. 272-273.

Подається за першодруком.

Андрій Франко

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 52, с. 160 – 161.